Кишеньковий песик

Трошки про зворотний бік Анталійського дипломатичного Форуму. Ви, як і я, відстежували події, зокрема й участь у заході високого рівня нашого 5-го президента Петра Порошенка. І от, форум закінчився, а я випадково дізнався, що в ньому брала участь і офіційна делегація з України. Направду, вони там якось так заникалися, що якби не зайшов на сторінку Кулеби, і не взнав би.

Чи запрошували чинного Зєпрідєнта або його Шмигаля, я не знаю. Зрештою, це та подія, куди є сенс запропонувати себе самостійно, як, до речі, варто було зробити з самітом НАТО, а не єхидно жалітися, що нас не пустили, коли від нас навіть заявки не надсилали. Тим більше, що з понад 40 країн-учасниць на форумі в Анталії не менше 10 були представлені главами держав чи урядів.

Припускаю, що Зеленському запропонували, але воно відмахнулося. Отже, щодо української делегації, тієї, офіційної, то її очолив Кулеба. Ще брала участь його заступниця Еміне Джапарова. Теж на форумі була присутня кримсько-татарська делегація. І тут у мене почуття неоднозначні через позицію одного чоловіка, якого силувано старався поважати, але десь уже вичерпується… Проте про це пізніше.

Порошенка запросив президент Туреччини Реджеп Ердоган. І ми мали змогу відстежувати за повідомленнями про його участь. Не думаю, чи є сенс про все це писати. Зайдіть на акаунт чи Телеграм Порошенка, там усе достатньо детально.

Виступав він на одній із офіційних панелей, мав реально проведені зустрічі з самим президентом Туреччини та з рядом інших політиків, зокрема з кількома міністрами закордонних справ. Це можна побачити й підтвердити з офіційних фото форуму та антуражу переговорів. Типовий приклад знайдете в підбірці під дописом. Про що говорив? Та про те, що мав би сказати Зеленський, а за його відсутності хоча б Кулеба.

Про підтримку України, про загрози й агресивні дії РФ тощо. Більше того, Порошенко на Форумі запрошував іноземних представників узяти участь в Кримській Платформі, на якій так активно піариться Зеленський (на жаль, крім піару, нічого до майбутнього засідання платформи поки не робиться, навіть ключові її завдання не озвучені).

Це розмова двох лідерів. У Зеленського почали вже розказувати, що Ердоган, розмовляючи з Порошенком, не знав, з ким спілкується, бо не впізнав. Ага, і запросив випадково, не розуміючи. Ці ідіоти хоч розуміють, що називати одного з найвпливовіших президентів старим склеротиком – річ дуже небезпечна, турецькі дипломати такі речі відслідковують, а сам Ердоган людина емоційна та трохи злопам’ятна.

Окрім участі в дискусійній панелі з безпекових питань, кількість персональних зустрічей Порошенка – поза півтора десятки. Надалі буде перелік, то зможемо оцінити їх значимість. Але серед них виділяються розмови з президентом Ердоганом, а також із міністром закордонних справ країни Мевлютом Чавушоглу. Серед інших, про які вже є відповідні повідомлення, ґрунтовні бесіди відбулися з міністрами закордонних справ Польщі та Хорватії.

Була серед них і одна, про яку Порошенко сказав наступне: “Тут я спілкувався також і з Міністром закордонних справ Кулебою, і моя позиція є абсолютно принциповою: незважаючи на будь-які розбіжності у внутрішній політиці між мною і Зеленським, на зовнішньому фронті ми маємо виступати єдиною проукраїнською силою”. Про Кулебу буде далі, а поки про програму на Форумі Порошенка.

До відома Кулеби: ось так проходять реальні протокольні зустрічі на форумі. Тут з міністром закордонних справ Туреччини.

Який статус його зустрічей. Звісно, називати їх переговорами буде не зовсім коректно, бо переговори ведуться між представниками влади, а не за участі опозиції. Чи ще буває за директивами, офіційно наданими владою тому чи іншому політикові.

Один раз навіть я, будучи простим нардепом, отримав директиви й вів реальні переговори в одній зарубіжній країні. Але Зеленський скорше свої капці проковтне, ніж попросить і уповноважить Порошенка на ведення переговорів (що Порох робити вміє, а Зєлька ні).

Особливість таких форумів, що тут узагалі проведення переговорів, у протокольному значенні цього слова, не відбувається. Можна провести їх поза рамками заходу або сприймати їх, як спілкування, обмін думками, консультації тощо. Інша річ, що такі розмови можуть відбуватися за горнятком кави в перерві, можуть проходити в модифікованому куточку загального вестибюлю, а можуть відбуватися в переговорних кімнатах за всіма правилами державного протоколу.

А так спілкуються друзі, а не “мій друг Чавушоглу”…

Це після протокольної розмови з польським міністром на проході від залу переговорів. 

На виході після спілкуванням з хорватським міністром. 

Чому я згадав поки про тих трьох міністрів закордонних справ? Тому що з ними точно бесіда проходила за форматом переговорів. Навіть з такими протокольними деталями, як розсадка членів делегацій (гляньте на фото розмови з міністром закордонних справ Туреччини).

Оскільки за кордоном Порошенко ніколи не акцентує на наших внутрішніх негативах та ідіотизмі й згубності політики Зеленського, а навпаки, закликає іноземних лідерів підтримувати нашу злощасну владу, то в ОПі мали б втішитися. У них Кримська Платформа провалюється, а тут хтось виконує їхню роботу й випрошує про участь та підтримку України.

Ага! Так би було, якби в нас у владі зараз були зрілі люди, а не інфантильна істота та купа лизоблюдів навколо.

Розсадка в залі під час головної події Форуму – програмного виступу президента Туреччини. Наш Кулеба, здається промайнув десь у дальших рядах. Це погано, бо так не мало бути. Зверніть увагу на місця перед трибуною, виділені білим. 

З того, що знаю, Кулеба отримав астрономічну звіздюліну з Києва, що: 1) Порошенко взагалі туди потрапив (друга аналогічна полетить Вєнєдіктовой і в ДБР, що не заблокували виїзд повістками); 2) має серйозні зустрічі високого рівня; 3) виступає й говорить, як президент України, а не лідер опозиції; 4) ще й при тому доброзичливо взявся заохочувати й підтримувати самого Кулебу… Поступило височайшеє ізволєніє: прєкратіть, пєрєкрить! Тільки ж як?

А це під час цього головного засідання форуму місце Порошенка. 

Порошенко – гість знаний і поважаний, а Кулеба мало кому відомий. Його протокольні можливості не дають можливості навіть персональні переговори на достатньому рівні провести, а не те, що комусь щось забороняти.

Тому вирішив цей недоміністр виправдатися глибоким прогином. Опублікував з того значимого форуму лише два повідомлення. Основне – це панегірики Лєні Зєлєнскай, завдяки якій в двох музеях Туреччини буде український аудіо-гід.

Це єдине фото, яке розмістив із Турецького форуму Кулеба. І єдиний допис про мега важливу подію. Тут класичний прогин і вилизування родині Зеленських.

Ну… добре. Я тільки за. Якби такі дії були доповненням до ефективної політики, а не її замінником, то це було б прекрасно.

А друга штука вже геть мерзенна. Кулеба на своїй сторінці записав коротенький відосік, де стомленим, томним голосочком (виграли ж з Києва по телефону дуже по дорослому) розказує, що: 1) ви там спите, а ми тут працюємо; 2) у нас є українська делегація (він, заступниця та перелік представників кримських татар), про Порошенка в цьому місці, звісно, жодного слова; 3) він (Кулеба) тут так зустрічається, аж гай гуде, он навіть із міністром Нігеру зустрівся(!); 4) а деякі політики тут просто приїхали красуються й фотографуються для піару. Оце останнє він уже на адресу Порошенка тявкнув.

Отже, як Порошенко “фотографується” з президентом Туреччини та міністрами закордонних справ у переговорній зоні, а не біля столиків з кавою, ми вже бачили. А з кількома десятками міністрів та дипломатів, з якими він просто привітався, потиснув руку й обмінявся кількома фразами, нашій офіційні делегації навіть у мріях не долетіти, бо, на жаль, міністра Кулебу тут мало хто знає. І дуже небезпечно без підстав називати міністра закордонних справ Туреччини “мій друг Чавушоглу.”

А тут одна із зустрічей Кулеби. Мені шкода, але це низький рівень без протокольної підтримки. очевидно, про розмову домовлялися буквально на ходу. Це дермантинові крісла й столик для непротокольних розмов. Прапорці приносять самі гості. Наскільки знаю ці приміщення, то це відведений для розмов куток у вестибюлі. 

Кулебу до Ердогана за 100 метрів охорона не підпустила, а до “друга”, здається, він зміг лише підійти для привітання на кілька секунд у натовпі інших політиків. Жодних підтверджених даних про переговори пана Кулеби з іншими міністрами ніде не було, в тому числі й він про це не згадує. І отих “фоткань” у нього чомусь також майже не виявилося, бо за ними ми б швидко визначили: це випадкові пару слів за кавою, чи ґрунтовна розмова в переговорці.

Одну знимку відшукав на Укрінформі. Там він дійсно спілкується з міністром закордонних справ Хорватії. Це показове порівняння, бо з ним зустрічався й Порошенко. Вони мали зарезервовану розмову у офіційній переговорній кімнаті із застосуванням протокольних вимог, оскільки зустріч була запланована й включена в порядок двосторонніх заходів форуму заздалегідь.

У Кулеби ця зустріч проходить у дещо інших протокольних умовах – за столиком скраю у загальному вестибюлі. Ні, такі розмови також є нормальними й можуть бути корисними. Але це нижчий рівень, без попереднього узгодження та відповідного протоколу. Навіть маленькі прапорці на столик ставлять самі міністри чи їх помічники.

А стосовно нігерця, то тут не покидає мене відчуття, що це якраз і було: “в куточку за кавою випадково перетнулися й поговорили два обділені увагою міністри (ми чужіє на єтом празднікє жізні, містер Кулеба. О так, містере міністр…). Знову ж, протокол – річ тонка, за ним усе видно й зрозуміло (як щодо хорватського міністра).

А це господар зустрічі пан міністр Чавушоглу проводить гостей до залу засідань. Ой! А кого він запросив пройти поряд із ним, як почесного гостя? Та невже. А де ж пан Кулеба? До речі, там збоку не співрозмовник пана Кулеби з Нігеру?

А фото при міжнародних розмовах служать не піару, а підкресленню статусності зустрічі, бо протокольна зйомка є невід’ємною частиною офіційних зустрічей. Нема протокольних фотографій – не було й офіційного статусу. Або на фото щось може нехороше проглянутися. Пригадуєте, як колись Жуля Володимирівна хвалилася своїм фото із “переговорів” з однією з лідерок ЄС. А я тоді відкопав те саме фото, але без обрізки. І там вони стояли біля столика з брудними чашками та тарілками…

Я б усього цього негативу не писав, бо мені за будь-який провал нашої дипломатії завжди боляче. Але не має міністр закордонних справ (одна з найважливіших постатей у державі) служити кишеньковим песиком навіть не у президента, а в його канцеляриста!

А тепер про окреме розчарування. Від кримських татар були запрошені: лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою Рустем Умєров, народний депутат Ахтем Чийгоз. Чийгоз брав участь у зустрічах та переговорах Порошенка, зокрема з керівниками Туреччини. Джемілєв також спільно з Порошенком вів ряд розмов – на фото видно їх при неофіційному спілкуванні.

Про Умерова міг щось пропустити, а от голова Меджелісу Рефат Чубаров відзначився в ганебному прогині. Він примітивно повторив у своєму дописі слова Кулеби про “деяких, які тут фотографуватися приїхали”. Щоб прогин зарахувався, тегнув Кулебу, а на останок ще щось від себе доіронізував. А давайте, я вам просто процитую:

– Кулеба: “Це не те, що зустрів у коридорі когось, потиснув руки, сфоткався і побіг далі. Ми так не працюємо. Еее мм… Хоча є тут на форумі люди, які саме цим і займаються, а потім розказують, як вони проводять серйозні двосторонні зустрічі, вирішують серйозні питання, хоча насправді схопили… просто поруч постояли з кимось і встигли зробили фотографію” (мова суб’єкта передана без змін).

– Чубаров: “Хоча, звичайно, були в числі учасників і такі, хто намагався кожен свій крок в кулуарах Форуму і кожне рукостискання з ким-небудь видавати в якості визначної події, покликаного підкреслити його винятковість. Але тут нічого не поробиш, політики вони такі політики”.

І от я трохи задумався: треба на цьому акцентувати, чи ні? Кримські татари – жертви путніської агресії, голова їхнього Меджелісу – офіційний представник народу… А з іншого боку – якби ж це було вперше.

Колись в 3-му скликанні і Джемілєв, і Чубаров були в фракції НРУ, яку очолював мій батько. А потім там був інспірований розкол. Організовували його саме проти Чорновола, який становив політичну загрозу для Кучми. І Джемілєв залишився з Чорноволом, а Чубаров пішов проти нього з розкольниками Костенка.

Батько ще тоді писав, що чудово розуміє мотиви Костенка, Івченка чи Лавриновича, але йому важко зрозуміти, чому його зрадив і виголошував йому спільно з продажними заколотниками Чубаров. Та й тепер, коли в списку ЄС знову традиційно запропонували два місця (на зовсім невелику прохідні частину) кримським татарам: Джемілєву та недавно визволеному з рашистської тюрми Чийгозу, Чубаров вирішив знову пошукати якесь найпаскудніше ге. І знайшов геббістську партію Смешка. А зараз ще й показав, як він уміє бути лояльним до влади. Навіть тоді, коли та влада вимагає не собі лестощі демонструвати, а кусати її політичних опонентів.

А тут можете порівняти текст прогину від офіційного для влади кримського татарина Чубарова (ближче до кінця). Коли Джемілєва в ОПі пробують шантажувати, то з Чубаровим у них, мабуть, усе дуже добре. А мені від цього соромно й противно.

Гидко. Пане Чубаров, ми якось залишалися з вами тут у друзях. Виправляю. А тепер можете у відповідь лити на мене бруд. Я навіть майже дослівно знаю, якими словами.

Тарас Чорновіл