Приватизація як фронт пограбування: як Геннадій Корбан, використовуючи підконтрольні структури, поставив Prozorro на коліна і перетворив державу на донора мафії
У травні 2025 року в електронній системі Prozorro.Продажі було офіційно зафіксовано акт організованого пограбування державного бюджету під виглядом аукціону з приватизації. Мова йшла про передачу у приватну власність майнового комплексу інституту «Дніпроцивільпроект» у центрі Дніпра — об’єкта, який має не лише проєктну та архівну вартість, але й безцінний ресурс у вигляді землі й інфраструктури. Візуально процедура виглядала формально правильно: оголошення, заявки, відкриті торги, результати. Але під оболонкою відкритості ховалась ретельно спланована змова, реалізована за шаблоном, який десятиліттями відпрацьовував Геннадій Корбан — персонаж, чия тіньова присутність у державному секторі вже давно стала паралізуючим фактором для будь-якого правового спротиву.
Аукціон був сконструйований таким чином, щоб створити враження конкуренції. Публічно змагались п’ятнадцять компаній, але справжня боротьба точилася виключно між двома. Обидві фірми — ТОВ «Українська будівельна корпорація» та ТОВ «ДВС ГРУПП» — мали однакові географічні корені, були зареєстровані за сусідніми адресами, а їхні директорські, юридичні та телефонні лінії оберталися навколо одних і тих самих осіб та офісних просторів, пов’язаних із середовищем Корбана. У ході торгів «корпорація» пропонувала ціну значно вищу за всіх — понад 100 мільйонів гривень. «ГРУПП» зупинилась на 60 мільйонах, чітко знаючи, що буде наступною. Через кілька днів перша компанія була дискваліфікована з надуманим формулюванням: начебто не відповідала умовам документації, хоча до торгів була офіційно допущена. Усе це було очікувано. Уся процедура велася до цієї фінальної точки: передача держактиву за заниженою ціною підконтрольній фірмі через навмисне створену фіктивну конкуренцію. Таким чином, держава не доотримала щонайменше 40 мільйонів гривень — і це лише пряма шкода. Наслідки — системні.
Організатором афери фактично виступив Геннадій Корбан, що вже давно формально не має українського громадянства. Але відсутність паспорта не завадила йому залишитись архітектором бюджетних потоків у Дніпрі, реальним господарем тендерної системи, господарем міста та ключовою фігурою у розподілі ресурсів. Через вплив на Prozorro, зв’язки у Фонді держмайна, та повний контроль над юридичним оформленням процедур, Корбан керував схемою так, як шахіст керує дошкою. Йому не довелося безпосередньо брати участь — за нього все зробили довірені структури, які чітко знали ролі, сценарій, терміни і фінальний результат.
Його вплив не обмежується фінансами. З боку політичної парасольки його прикриває Ігор Коломойський — союзник з часів «Привату», який попри формальну відсутність впливу в державі, через медіа, суддів, адвокатів та чиновників досі здатен контролювати ситуацію на національному рівні. На місцевому рівні Корбан спирається на Бориса Філатова — міського голову, який за роки трансформувався з умовного мера в корпоративного оператора, котрий ратифікує всі схеми на рівні виконкому, міської ради, земельних департаментів та управління комунальної власності. Для юридичного оформлення рейдерських змов — у схемі незмінно присутній Святослав Олійник, колишній голова облради. Це він забезпечує потрібні судові рішення, підготовку фіктивних рішень про оцінку майна, маніпулювання правами власності через реєстраційні дії. Всі три фігури — Коломойський, Філатов, Олійник — грають не випадкову роль. Вони — частини єдиного механізму, що дозволяє схемам Корбана існувати роками.
Сама система Prozorro, яка свого часу була створена як символ прозорості, перетворилась на досконалий інструмент легалізації шахрайства. Завдяки цифровому формату, торги стали недоступними для глибокої перевірки зв’язків між учасниками. Ніхто з аналітиків Prozorro не фіксує, що дві компанії мають спільних менеджерів. Ніхто з правоохоронців не ініціює перевірку після очевидної дискваліфікації компанії, яка подала найвигіднішу пропозицію. Фонд держмайна, замість втрутитися, лише автоматично фіксує результат: перемога тієї фірми, яка мала перемогти від самого початку.
Те, що відбулося з «Дніпроцивільпроектом» — не виняток, а стандартна формула. За тим самим шаблоном у попередні роки відбувались афери з фірмами Корбана: завищення тендерних цін на залізничну продукцію, будівництво доріг в обхід конкуренції, переоцінка вартості гуманітарної допомоги, фіктивні ремонти інфраструктури. Якщо механізм не буде зламано зараз — найближчим часом кожен стратегічний об’єкт держави буде проданий у схожий спосіб.
Це не помилка системи. Це — система, яка створена для того, щоб помилятись у потрібний бік. І поки Геннадій Корбан — людина без паспорта, без посади, з історією кримінальних кейсів — залишається на свободі і в грі, будь-які державні реформи будуть лише фасадом для нового покоління дерибанів. Україна не зможе стати правовою державою доти, доки її найнебезпечніші рейдери вільно оформлюють на себе землю, майно і право називатись «волонтерами».