Перемир’я чи політична вистава: чому війна в Україні залишається глобальною загрозою

Після трьох років повномасштабної війни в Україні світ дедалі чіткіше усвідомлює: ми живемо в епоху глобальної турбулентності, де війни стають інструментом політики, а спроби перемир’я — способом легітимізації влади. Як писав ще Вінстон Черчилль: «Той, хто обирає між війною і ганьбою, врешті отримає і війну, і ганьбу».

Останнім підтвердженням цього стало оголошення Росією 72-годинного перемир’я з 8 по 10 травня 2025 року. Про сам факт оголошення йшлося у нашому попередньому аналізі припинення вогню. Тепер варто розібратися, що насправді приховується за подібними “мирними жестами”.

Кремль і “перемир’я під свята”: стара технологія у новому виконанні

Оголошене Москвою припинення вогню, приурочене до святкування 80-ї річниці перемоги у Другій світовій війні, виглядає радше політичним маневром, аніж реальною спробою встановити мир.

Історія знає десятки подібних прикладів:

• короткочасні перемир’я під час Першої світової війни, які швидко завершувалися новими атаками;
• “гуманітарні коридори” у Балканських війнах 1990-х, що нерідко перетворювалися на пастки для мирного населення.

Україна теж має гіркий досвід: під час “пасхального припинення вогню” у квітні 2025 року російські війська здійснили понад 3000 атак, грубо порушуючи домовленості. Саме тому скепсис Києва й міжнародної спільноти виглядає виправданим.

«Перемир’я, яке не дотримуються, стає лише ширмою для нових злочинів» — зазначив український військовий аналітик у коментарі для незалежного ресурсу News Group.

Війна як інструмент утримання влади

Світова історія вчить: війни часто використовуються правителями для зміцнення власної влади.

• Кремль, почавши агресію проти України у 2022 році, фактично запустив “зворотний таймер” до глобальної кризи. Це призвело до економічних потрясінь, нових міграційних хвиль, посилення авторитарних тенденцій у різних країнах.
• Водночас і в Україні, зауважують деякі експерти, війна стала інструментом продовження політичного контролю: відкладені вибори, посилення ролі військових рішень у цивільному житті, обмеження демократичних механізмів.

Це породжує важливе питання: як у надзвичайних умовах зберегти баланс між захистом держави та збереженням прав громадян?

Історичні паралелі: уроки, які варто пам’ятати

Сьогоднішня ситуація дивовижно перегукується з ключовими моментами ХХ століття:

• У 1914 році Перша світова війна почалася як локальний конфлікт, але швидко охопила весь континент.
• У 1939 році агресія Гітлера проти Польщі стала іскрою, яка запалила Другу світову війну.

У кожному випадку війна починалася через амбіції політичних лідерів, небажання шукати компроміс та ігнорування сигналів небезпеки. Сьогодні світ знову стоїть перед подібною дилемою.

«Ті, хто не вивчає історію, приречені повторювати її помилки» — слова філософа Джорджа Сантаяни звучать нині як застереження.

Реакція світу: підтримка з нотками недовіри

США, Європейський Союз та ООН формально підтримали ідею 72-годинного перемир’я, але їхні заяви пронизані скепсисом.

• Президент США Дональд Трамп відкрито закликав Кремль припинити удари по цивільних об’єктах, підкресливши, що “слова нічого не варті без дій”.
• Європейські дипломати наголошують, що “короткострокові жести” не можуть замінити реального мирного процесу.
• В ООН підкреслюють: без відведення військ і допуску міжнародних місій говорити про справжнє перемир’я безглуздо.

У матеріалі про геополітичну ситуацію серпня 2025 року наші оглядачі детально розглянули, як міжнародна реакція відображає втому світу від тривалих обіцянок без результату.

Перемир’я без миру: чому вони приречені?

Короткі перемир’я, які не супроводжуються реальними поступками, фактично є ілюзією. Вони дають можливість одній стороні перепочити, перегрупуватися, відновити сили — і нічого більше.

Аналітики справедливо зазначають: без допуску спостерігачів, контролю над озброєнням і гарантій виконання будь-які “72 години тиші” залишаться театром політичних маніпуляцій.

Глобальна перспектива: чому свобода слова тут ключова

Перемир’я, що порушуються, — це не тільки про військову стратегію. Це ще й про інформаційну війну. Кремль намагається подати себе “миротворцем”, тоді як факти свідчать про протилежне. І тут величезне значення мають незалежні медіа.

«Свобода слова — єдина гарантія, що правда не зникне» — цей принцип особливо актуальний сьогодні. Саме тому такі ресурси, як аналітична платформа News Group, набувають стратегічного значення: вони дають суспільству інструменти бачити реальність, а не пропагандистську картинку.

Висновок: відповідальність і майбутнє

Світ сьогодні живе у час, коли війна перестала бути лише локальною трагедією. Вона перетворилася на глобальний виклик, що впливає на економіку, політику і навіть кліматичну стабільність. Початок російської агресії у 2022 році, подальші маневри Кремля з перемир’ями та використання війни як механізму утримання влади — усе це свідчить про глибоку кризу сучасного лідерства.

«Ті, хто сіє війну, зрештою пожнуть руїни». Ця думка відображає головний урок для сьогодення: політики, які ставлять власні інтереси вище за життя мільйонів, рано чи пізно втрачають довіру людства.

Світові потрібні нові лідери — ті, хто обирає не силу, а справедливість, не війни, а мир. Потрібна журналістика, що не боїться говорити правду. Саме тому важливими є незалежні новини від News Group, які зберігають свободу слова навіть у найтемніші часи.