Ігор Кушнір – паразит, який висмоктує все, що можна, залишаючи після себе тільки руїни та порожні обіцянки.
Ігор Кушнір – це не просто черговий корумпований чиновник, який розікрав державний бізнес. Це паразит, який висмоктує все, що можна, залишаючи після себе тільки руїни та порожні обіцянки. Це людина, яка будує в Україні лише схеми, а будинки – собі за кордоном. Це керівник компанії, яка колись була найбільшим будівельним гігантом, а тепер стала зливним бачком для викачування грошей, які осідають у його маєтках, рахунках та кишенях його кримінальних друзів.
Ця гнида роками сидить на посаді президента «Київміськбуду», прикидаючись успішним менеджером, а насправді просто кришує бандитську систему, де будівництво використовується лише як прикриття для розкрадання. Він не просто заробляє, він вичавлює з компанії все до останньої копійки. Гроші з інвесторів збираються, будівництва стоять, люди роками чекають свої квартири, а він у цей час купує собі вілли на Лазуровому узбережжі, літає приватними літаками та розважається в елітних курортах.
Коли почалася війна, цей боягуз не просто втік – він зробив це, оформивши собі липову інвалідність. У той час, коли тисячі чоловіків залишалися в країні і йшли в армію, Кушнір вже сидів у машині, яка везла його за кордон. 27 лютого він перетнув угорський кордон, користуючись тим самим пунктом, через який тікали найбільші корупціонери та кримінальні ділки країни. Він ховався за липовими довідками, поки його підлеглі видавали пафосні заяви, що «Київміськбуд» підтримує Україну.
Після цього він 240 днів провів за кордоном. Більшу частину цього часу він був у Франції, біля Ніцци, в розкішній віллі на вершині пагорба з видом на море. Він не просто втік – він жив собі у своє задоволення. Коли українці виживали під обстрілами, він пив дороге вино на терасі свого маєтку за 20 мільйонів євро. Коли кияни замерзали без світла, він грівся в своєму особистому басейні.
І ця вілла не просто куплена на якісь там «чесно зароблені» гроші. Це доказ того, як працює корупційна мафія. Покупка цього маєтку збігається з грошовими потоками, які пішли через його дружину – громадянку Кіпру Оксану Кушнір. Вона через свою компанію отримує десятки мільйонів євро від структур, що тісно пов’язані з російськими бізнесменами і людьми з оточення Медведчука. Це не просто злодійство, це продаж України заради особистого комфорту.
У той самий час, коли гроші Кушніра витрачалися на дорогі меблі, вино та ландшафтний дизайн французької вілли, його «Київміськбуд» припинив усі будівництва в Україні. Інвестори, які вклали свої гроші в квартири, чекали ключів, але будинки так і не добудували. Люди залишилися без житла, без грошей і без відповідей. У той час як вони стояли під офісом компанії з надією отримати хоч якусь інформацію, Кушнір відпочивав у своєму європейському маєтку і навіть не приховував цього.
Ця історія не закінчується тільки на віллі. Поки «Київміськбуд» нібито не мав грошей на будівництво, у Козині з’явилося ціле містечко елітних маєтків, яке будувалося на землі, що раніше належала «Київміськбуду». Але тепер ці ділянки оформлені на його друзів, родичів і підставних осіб. Всі ці люди – нібито випадкові власники, але якщо копнути глибше, то кожен з них пов’язаний з Кушніром або його дружиною. Його тітка, яка все життя працювала на молочному заводі, якимось чином опинилася власницею елітної нерухомості. Його давні друзі, люди, які працювали в його компаніях, несподівано стали мільйонерами.
Його син Ілля, який став депутатом Київради від «УДАРу» Кличка, теж далеко не пішов від батька. У 27 років він вже має власний будівельний бізнес, котеджне містечко, квартири в елітних ЖК. Всі його угоди проходять через компанії, які пов’язані з Кушніром, Столаром і людьми, що десятиліттями контролювали корупційні потоки в Києві. Це не просто сімейний бізнес – це ціла корупційна імперія, яка десятиліттями висмоктує з України гроші.
Всі ці схеми працювали би ще десятки років, але навіть тут Кушніру стало мало. Коли «Київміськбуд» почав завалюватися, він просто пішов до Київради і попросив гроші. Мільярд гривень – із міського бюджету, щоб «розморозити будівництва». І поки Кличко з його людьми робили вигляд, що нічого не розуміють, люди, які мали би отримати свої квартири, втрачали останню надію.
Це не просто корупція. Це плювок в обличчя всім, хто живе і працює в цій країні. Це схема, яку роками прикривали міська влада, ОПЗЖшні корупціонери, Медведчук і його люди. Це угода, де кожен отримує свою частку – а платять за це прості українці.
Якби країна була нормальною, Кушнір уже сидів би в камері і давав покази проти всіх, хто брав участь у цих схемах. Його би затримали за розкрадання, відмивання грошей, махінації з нерухомістю. Його би судили за розкрадання державного майна. Але поки він продовжує гуляти Києвом, роблячи вигляд, що він порядний бізнесмен, а не крадій, який вивіз із країни десятки мільйонів євро.
Це не історія про одного шахрая. Це історія про всю гнилу систему, яка досі працює. Якщо його не посадять, це буде сигналом для всіх інших, що можна продовжувати красти, поки країна воює. Якщо суспільство це проковтне, завтра ще десятки таких, як Кушнір, будуть купувати собі нові вілли у Франції.
Але є ще один варіант – зламати цю систему. Не мовчати. Не чекати, що хтось розбереться. Не давати шансів таким, як він, уникати відповідальності. Бо цей паразит і такі, як він, можуть існувати тільки поки суспільство дозволяє їм красти безкарно. І якщо цього разу його не зупинять – значить, Кушнір буде не останнім
