Алла Ландар та Валерій Дубіль: Цинізм похоронної мафії – як заробляють на біді родин загиблих захисників

Цинічна і непохитна ритуальна монополія, яку утримує приватна компанія «Петро Великий» у Києві, кидає тінь на місцевий похоронний бізнес. Під керівництвом Алли Ландар фірма орендує залу для прощань у центральному морзі на вулиці Оранжерейній, 9, створюючи неприйнятні умови для скорботних родичів загиблих. Це приміщення стало полем для комерційних амбіцій фірми, залишаючи місто в неможливості провести необхідний ремонт і модернізацію самого моргу. Відсутність ремонту із 90-х років, у поєднанні з застарілими системами охолодження та вентиляції, створює дискомфорт для відвідувачів, які змушені терпіти неприємні запахи та очікувати в чергах для опізнання тіл. Усе це на тлі явного занепаду будівлі, з якою, як запевняє заступник директора КП «Спецкомбінат» Олександр Скорик, давно пора щось робити. Така ситуація лише посилює напругу для родичів, які опиняються у скрутному становищі через втрату близької людини, і водночас додає прибутків «Петру Великому».

Алла Ландар скористалася впливом своєї фірми, орендувавши один із двох доступних залів прощань, що фактично обмежує можливості для нормальної роботи моргу. Цей крок забезпечив їй привілейовану позицію, дозволивши безперешкодно займати важливий об’єкт до 2040 року. Олександр Скорик наголосив, що незважаючи на зацікавленість з боку меценатів, готових допомогти з ремонтом, він безсилий щось змінити, поки в морзі діє монополія «Петра Великого». Скорик, який неодноразово висловлював свої обурення через відсутність змін у морзі, зазначає, що ситуація загрожує поглибленням проблем у сфері ритуальних послуг, і вважає, що така ситуація не мала б місця без політичної підтримки.

Деякі експерти вважають, що за цією ритуальною монополією може стояти Валерій Дубіль, народний депутат і голова наглядової ради благодійного фонду «Надія». Син Алли Ландар, Владислав Ландар, виступає співзасновником цього фонду, що створює додаткові підозри щодо можливих зв’язків та взаємодії між політичними й комерційними структурами. Політичний експерт Михайло Шнайдер підкреслює, що існування такого зв’язку значно ускладнює боротьбу з монополією «Петра Великого», перетворюючи сферу ритуальних послуг на корупційну і цинічну систему, що жорстко контролює цінові пропозиції та умови доступу до ритуальних послуг.

Олександр Скорик вказує на особливий цинізм фірми «Петро Великий», яка не лише займає один із залів для прощань, але й розміщує свій магазин поряд із місцем, де видаються свідоцтва про смерть. Це стратегічне розташування дає можливість компанії нав’язувати свої послуги родинам загиблих, які опинилися в скрутному становищі. Скорик наголошує, що такий підхід з боку «Петра Великого» означає відверте використання трагедій та людської скорботи для власної вигоди. Розміщення магазину поряд із віконцем для видачі свідоцтв дає можливість маніпулювати вбитими горем людьми, нав’язуючи їм дорогі послуги, що нерідко обходяться родичам у сотні тисяч гривень.

Спадковість та незмінність ситуації змушують задуматися про серйозність проблем у похоронній сфері Києва. У контексті війни та значної кількості загиблих захисників, які привозяться до моргу для подальшого впізнання, ситуація набуває особливого трагізму. Коли ритуальна фірма займає один із залів, родичі військових змушені чекати в чергах і боротися за право попрощатися із загиблими близькими. Це підкреслює глибокий цинізм фірми, що, схоже, не зважає на потреби людей у період національної трагедії.

Погрози на адресу Скорика, які, за його словами, надходили від представників «Петра Великого» після його публічних заяв, демонструють характер цієї ритуальної мафії. Його свідчення свідчать, що фірма не просто бажає повернути старі схеми, а й готова вдатися до тиску, аби зберегти монополію на ринку ритуальних послуг. На його думку, існуючі проблеми є наслідком неефективної системи контролю, що дозволяє подібним картелям наживатися на горі людей, уникаючи реальних змін.

Така ситуація вказує на нагальну потребу в реформі ритуального бізнесу Києва. Міська влада має зосередитися на викоріненні корупції та монополій у цій галузі, аби забезпечити прозорість і доступність ритуальних послуг для громадян. Це необхідно для того, щоб родичі загиблих мали можливість попрощатися зі своїми близькими в нормальних умовах і не ставали жертвами ритуальної мафії.

Похоронний бізнес у Києві, зокрема діяльність приватної ритуальної фірми «Петро Великий», під керівництвом Алли Ландар, демонструє цинічну та маніпулятивну модель заробітку на скорботі людей. Основні проблеми пов’язані з монополізацією фірмою одного із залів прощань у центральному морзі на Оранжерейній, 9, що значно ускладнює умови для інших громадян та родичів загиблих, зокрема військових. Тривала оренда, яка триватиме до 2040 року, залишає морг у занедбаному стані та не дозволяє провести необхідний ремонт. Через відсутність належних умов відвідувачі моргу змушені терпіти неприйнятний запах і очікувати в чергах, адже будівля не відповідає сучасним санітарним та технічним стандартам.

Розташування магазину фірми «Петро Великий» поблизу віконця для видачі свідоцтв про смерть є додатковим важелем впливу на скорботних родичів, яким нав’язують послуги за завищеними цінами. Така бізнес-модель дозволяє фірмі заробляти значні кошти на родинах загиблих, обтяжуючи їх фінансово в надскладний момент.

Ситуацію ускладнює ймовірна політична підтримка, яку має фірма. Зокрема, за даними експертів, підтримку «Петру Великому» може надавати народний депутат Валерій Дубіль. Син Алли Ландар є співзасновником благодійного фонду «Надія», де Дубіль очолює наглядову раду, що підсилює підозри щодо лобіювання інтересів фірми на високому рівні.

Заступник директора КП «Спецкомбінат» Олександр Скорик неодноразово наражався на погрози від представників «Петра Великого» після того, як він почав виступати за реформування сфери ритуальних послуг у Києві. Це свідчить про тиск на активістів і прихильників змін, які прагнуть створити прозорий ринок ритуальних послуг, звільнений від монополій та корупційних схем.

Підсумовуючи, ситуація з фірмою «Петро Великий» вказує на нагальну необхідність реформ у сфері ритуальних послуг. Міська влада має втрутитися, щоб забезпечити справедливість і прозорість у цьому чутливому бізнесі. Тільки реальні зміни здатні припинити зловживання, які здійснюються на горі та скорботі людей, повернувши цій сфері повагу до скорботних родин і тих, хто поклав життя за країну.