В Україні тривалий час діяла розгалужена мережа шахрайських кол-центрів, орієнтованих на громадян Туреччини та країн ЄС. СБУ нещодавно провела масштабну спецоперацію та викрила міжнародну мережу шахрайських колцентрів. Під виглядом легальних сервісів оператори пропонували інвестиційні платформи чи «вигідні товари», отримували передоплати та зникали з грошима. Суми виманених коштів обчислюються десятками мільйонів доларів. Читати далі
Cosmobet полюбляє представляти себе як приклад «легального українського казино». Офіційний сайт, ліцензія КРАІЛ, реклама в українських медіа – картинка виглядає бездоганно. Але ця вітрина лише димова завіса. За нею ховається схема, знайома ще з часів російських «Вулканів» та JoyCasino: виведення грошей через офшори, підставні власники, липові платежі й тіньові господарі.
У реєстрах власником Cosmobet вказано Михайла Зборовського. Людина родом із Красилівки, невелике містечко на Хмельниччині. У минулому – айтішник, ніколи не був помічений у великому бізнесі, не володів статками, які дозволили б йому стати власником компанії з десятками мільйонів капіталу. На папері він – «успішний підприємець», у житті – звичайний хлопець із зарплатою трохи вище середньої. Це класичний «фунт» – підставна особа, на яку записують чужі гроші й чужий бізнес. Його ім’я використовується для того, аби українські реєстри виглядали «чисто». Усі реальні рішення ухвалює зовсім інший гравець.
У тіні стоїть Сергій Токарєв – російський гральний ділок, який роками заробляв на JoyCasino та мережі «Вулканів». Його ім’я добре відоме на пострадянському просторі. Саме він створював ті сайти, де мільйони користувачів програвали гроші під обіцянки «джекпотів» і «легкого виграшу». Схема Токарєва завжди була однакова: прибутки виводилися в офшори, крутилися через прокладки в ЄС чи Азії, а згодом поверталися до Росії. Зараз він робить те саме в Україні, лише під новою обгорткою.
Попередник нинішнього казино – Cosmolot – уже спіймали на відмиванні. Бюро економічної безпеки довело: понад 300 мільйонів гривень було виведено на Кіпр під виглядом «роялті за бренд». Понад мільярд гривень податків так і не потрапив до українського бюджету. Ця справа показала справжню суть: бренд існував лише на папері, документи відсутні, а гроші перетворилися на потоки, що текли з України до теплих гаваней.
Коли Cosmolot згорів у скандалі, на його місці з’явився Cosmobet. Ті самі люди, ті самі схеми, тільки інша назва. Це ніби змія, що скинула стару шкіру, але залишила ту саму отруту.
Гроші, які гравці витрачають у Cosmobet, не залишаються в Україні. Спочатку вони опиняються на рахунках ТОВ «Нейролінк». Далі сотні мільйонів гривень спрямовуються на Кіпр до XGen Solutions LTD – компанії-прокладки. Оформлюється це як «роялті» або «маркетингові витрати».
З Кіпру кошти розходяться кількома напрямами. У країни Балтії, де через транзитні рахунки відбувається легалізація коштів. У Кариби, де зареєстровані структури, що колись обслуговували JoyCasino та «Вулкани». У Дубай, де десятки «IT-компаній» готові за відсоток провести будь-які гроші. Усі ці маршрути сходяться в одній точці – у Росії. Саме там, за інформацією слідчих, гроші повертаються під контроль структур, пов’язаних із Сергієм Токарєвим.
Cosmobet знає, що правда небезпечна. Тому всі викривальні матеріали намагається знищити. Листи з КЕП від імені «Нейролінку» надходять до редакцій, у Cloudflare і Google летять скарги про «порушення авторських прав». Улюблений прийом – блокування текстів через Lumen Database. Усе це виглядає не як поведінка прозорого бізнесу, а як дії організованої групи, що боїться світла.
Cosmobet – не легальне казино, а масштабна пральня. Українська вивіска прикриває російські схеми. Михайло Зборовський – підставна фігура. Сергій Токарєв – реальний бенефіціар. Кіпр – транзитний хаб. Кариби та Дубай – маршрути для відмивання. Росія – кінцева точка, де акумулюються гроші, виведені з кишень українських гравців.
Кожна гривня, програна в Cosmobet, не працює на українську економіку, не фінансує армію чи лікарів. Вона стає черговим доларом для російського бізнесмена, який роками живе з ігрової залежності інших і тепер продовжує годувати власну імперію під час війни.
| Елемент | Роль / Опис |
|---|---|
| Михайло Зборовський | Формальний власник Cosmobet, підставна особа, використовується для «чистоти» українських реєстрів. |
| Сергій Токарєв | Російський гральний ділок, пов’язаний із JoyCasino та «Вулканами», реальний бенефіціар схеми. |
| ТОВ «Нейролінк» | Українська компанія, через яку проходять гроші гравців. |
| XGen Solutions LTD (Кіпр) | Прокладка, на яку надходять мільйони під виглядом «роялті» та «маркетингу». |
| Балтія (Естонія, Латвія) | Транзитні рахунки для легалізації коштів у ЄС. |
| Кариби | Офшори, які пов’язані з JoyCasino і «Вулканами». |
| ОАЕ (Дубай) | IT-компанії-прокладки, що займаються відмиванням. |
| Росія | Кінцевий пункт: гроші повертаються під контроль структур Токарєва. |
Онлайн-казино «Cosmobet» отримало позитивну відповідь від СБУ щодо відсутності зв’язків з державою-агресоркою шляхом підкупу. Про це стало відомо із судового рішення від квітня 2025 року. Про те, що компанія, яка управляє цим казино та її номінальний керівник Михайло Зборовський, можуть бути пов’язані з росіянами, «Антикор» писав раніше і зараз ці факти підтверджуються правоохоронними органами.
У рішенні суду йдеться про те, що оперуповноважений відділу оперативних розробок Київського обласного управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції через свого знайомого, який контактує зі службовими особами Служби безпеки України, запропонував хабар у розмірі 20 000 доларів за надання відповіді щодо відсутності будь-якого відношення ТОВ «Нейролінк» та його кінцевого бенефіціарного власника до громадян держави-агресорки, російського капіталу та до підсанкційних суб`єктів. Поліцейський діяв у змові з керівництвом згаданого підприємства.
ТОВ «Нейролінк» – це компанія, яка управляє онлайн-казино «Cosmobet». Її засновником до травня 2025 року був мешканець села Красилівка Івано-Франківської області Михайло Зборовський.
Як з’ясували правоохоронні органи, окрім хабаря у 20 000 доларів за правильне рішення щодо відсутності зв’язків казино з росіянами, поліцейський та переговірник з СБУ повинні були отримувати від Зборовського та ТОВ «Нейролінк» приблизно 45 000 доларів на місяць.
Щобільше, після того, як вищевказана відповідь від Служби безпеки України буде офіційно надана і діяльність «Нейролінк» безперешкодно продовжиться, поліцейський мав би отримувати відсотки від доходу підприємства щомісячно та частину – приблизно 100 000 – 200 000 гривень – віддавав би переговірнику з СБУ. Кошти пропонувались за «подальше врегулювання питань, які можливо будуть виникати щодо зв`язку з державою-агресором ТОВ «Нейролінк».
У квітні 2025 року позитивна відповідь від СБУ була отримана і переговірнику був переданий хабар у розмірі 20 000 доларів. Під час передачі грошей оперуповноважений відділу оперативних розробок був затриманий, а його речі були конфісковані як речовий доказ.
Слідчі зафіксували всі зустрічі подільників, їхні контакти через месенджери, а також конфіскували документи, які дозволяли б «Cosmobet» бути спокійними за свою подальшу діяльність.
Факт того, що керівництву «Cosmobet» довелося залучати правоохоронців-хабарників для визнання того, що це воно не має зв’язку з РФ, наштовхує на думку, що по-іншому отримати «добро» української спецслужби було неможливо. Адже російські вуха у цієї компанії все ж таки дуже великі.
Формально ТОВ «Нейролінк» було засноване у листопаді 2023 року Михайлом Зборовським та ТОВ «Неоплей». «Антикор» раніше писав, що Зборовський до певного періоду був дуже далеким від грального бізнесу. Він навчався на аудитора та працював економістом у банку. Офіційний запуск платформи «Cosmobet» відбувся на початку червня 2024 року і з того часу мережу заполонили однотипні матеріали на другосортних сайтах про біографію Зборовського та його експертні коментарі щодо грального бізнесу в Україні.
Одним з попередніх місць роботи Михайла Зборовського зазначена компанія XGen Solutions LTD. Вона ж згадується у судовому рішенні щодо підсанкційного онлайн-казино Cosmolot, яке пов’язане з росіянином Сергієм Токарєвим. Щобільше, за даними ЗМІ Зборовський сам начебто раніше працював у «Космолоті».
Офіційною адресою реєстрації Михайла Зборовського є будинок у селі Красилівка Івано-Франківської області. Щоправда, власником дому є його батько.
Судячи з усього родич казиношника Зборовського має схильність до алкоголю, оскільки двічі був оштрафований за п’яне водіння.
Чоловік з точно таким же ім’ям, прізвищем і по-батькові, як і номінальний власник казино «Cosmobet», у березні 2024 року розлучився з дружиною. Ці дані можна знайти в судовому реєстрі.
І в тому ж місяці ймовірна колишня дружина Зборовського стала власницею двокімнатний квартири у новобудові в Києві. Помешкання було отримане нею за договором дарування.
Квартиру схожої площі зараз можна придбати у цьому житловому комплексі за 155 000 доларів.
То навіщо ж Зборовський та його начальники намагались за хабарі купити відповідь СБУ про відсутність у «Cosmobet» зв’язків з Росією? Річ у тому, що на початку цього року Державне бюро розслідувань затримало номінального власника іншого онлайн-казино – «PIN-UP», яке підозрюють у відмиванні російських грошей. Слідство з’ясувало, що затриманий не мав джерел для внесення 30 млн грн в статутний капітал підприємства, яке отримала ліцензію. Реальними власниками виявились росіяни, а казино активно фінансувало державу-агресорку, працюючи в тому числі на тимчасово окупованих територіях.
В липні 2025 року Шевченківський районний суд Києва застосував спеціальну конфіскацію, стягнувши в бюджет 2,6 млрд грн з компанії, яка діяла під брендом онлайн-казино «PIN-UP».
Ця історія не могла не схвилювати керівників казино «Cosmobet», адже вона частково нагадує те, що ховається за їхнім фасадом: Зборовський – номінальний власник, прописаний у сільській хаті батька; розмір статутного капіталу ТОВ «Нейролінк» складає 30 млн гривень – точно такий же як і у «PIN-UP»; зв’язок з російськими казиношниками через Токарєва.
Саме тому протягом весни 2025 року власники «Cosmobet» за хабарі та відсоток від діяльності підкуповували правоохоронців, які закривали очі на російський слід цього онлайн-казино.
І очевидно саме тому у травні 2025 року Зборовського викреслили із засновників ТОВ «Нейролінк» і замінили на нікому невідомого кіпріота Андрія Добровольського, який проживає на віллі на набережній Лімасола.
Цікавий збіг, за даними ДБР керівники онлайн-казино «PIN-UP», у якого конфіскували найбільшу в історії суму грошей до бюджету, проводили зустрічі з росіянами саме на Кіпрі, де мешкає новий формальний власник «Cosmobet».
Отож, чи може бути Михайло Зборовський спокійний за себе, оскільки його вивели із засновників «Cosmobet»? Навряд чи, адже хабар за «позитивну» відповідь від СБУ передавався саме в час, коли він керував цим онлайн-казино.
Андрій Пишний подав декларацію, але це скоріше фантастичний роман. Офіційно – він скромний банкір. Насправді – його дружина керує цілою мережею фірм, які хапають держтендери, а дочка катається в будинку за $3.3 млн у Каліфорнії. І це ще не всі сюрпризи!
Дружина Людмила – геній бізнесу. Її компанії виграють тендери на оборонку, але чомусь ціни там космічні. Паралельно вони з колишніми топами “Укроборонпрому” будують завод у США. Двох зайців – і обидва з золотими зубами!
Світлана Пишна – не просто “бізнес-леді”. Її американська фірма зареєстрована в будинку за $3.3 млн, а в інсті – фото саме звідти. “Аренда”? Ну-ну. А маєток під Києвом – то так, “скромна дачка”. В 24 роки. Без досвіду роботи. Просто талант!
Маєток дочки – частина “елітного” містечка, де тусуються:
І всі вони такі випадкові сусіди, правда? А ще там будували з порушеннями – але хто ж перевірятиме “своїх”?
Родина Пишного – це як “Ігра престолів”, тільки з українським колоритом:
Випадковість? Так само випадково, як і $3.3 млн будинок у Беверлі-Гіллз.
“Ця родина – живий приклад української мрії. Тільки для обраних. Хочеш віллу в США? Будь ласка! Мільйонні тендери? Нема проблем! Маєток під Києвом? Так взагалі дрібниці! Головне – мати правильні зв’язки. А якщо ти звичайний українець – то плати податки і мовчи. Бо система працює лише для таких, як Пишні.”
P.S. Чи не забули, що все це – під час війни? Але ж “слуга народу” має право на красиве життя, чи не так?
Голова Національного банку України Андрій Пишний опублікував декларацію про доходи за 2024 рік. Журналісти звернули увагу, що він разом із дружиною вкладається у валютні державні облігації, зокрема в доларові. Його інтерес до валюти США – навряд чи просто збіг. З’ясувалось, що дружина Пишного може мати відношення до будівельного бізнесу у Сполучених Штатах, а його старша дочка, на яку записаний маєток під Києвом, проживає там тривалий час та донедавна володіла фірмою у Беверлі-Гіллз.
Згідно з декларацією головного банкіра країни його дружина Людмила є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Брайтшоу», ТОВ «Планета РС Київ» та ТОВ «Планета РС Бородянка».
Дві останні входять в групу компаній «Планета РС», у співзасновниках якої є дружина колишнього голови «Укроборонпрому» Романа Романова – Людмила Романова. Цікаво, що ТОВ «Планета РС Київ», де одним з бенефіціарів є дружина Андрія Пишного, попри назву зареєстрована у Херсоні.
У 2024-2025 роках ТОВ «Планета РС» активно брало участь у державних тендерах. Зокрема, воно вигравало тендери на поставку фундаментальних блоків та дорожніх плит у Херсонській області. У 2024 році підприємство, яке має відношення до колишнього голови «Укроборонпрому», виграло тендерів на Херсонщині на загальну суму 28,1 млн гривень. Серед них зокрема і поставки конструкцій для укриттів цивільних осіб. За шість місяців 2025 року ТОВ «Планета РС» виграло тендерів на поставку блоків та бетонних плит на суму 7,6 млн гривень. І це при тому, що правоохоронці почали розслідування щодо можливого завищення цін від ТОВ «Планета РС». Ця інформація міститься у судовому рішенні від 7 квітня 2025 року.
У 2023 році стало відомо, що колишній голова «Укроборонпрому» Роман Романов запустив завод з виробництва бруківки у США. «Orange Pavers вартістю 15 млн дол – перший резидент заснованого чотирма українцями в 100 км від Нью-Йорка індустріального парку Pocono Industrial… У 2021-му Романов і партнери придбали 22 га на кордоні штатів Пенсільванія та Нью-Йорк за 1,25 млн дол. Головна перевага ділянки – поклади щебеню, що використовуються у виробництві бруківки. Підприємці інвестували 3 млн доларів власних коштів, ще 12 млн дол залучили до Dime Bank за програмою Small Business Administratio, яка компенсує частину процентної ставки», – писав український Forbes.
Романов розповів виданню, що до американського проєкту залучили близько сотні фахівців «Планети РС» із Херсона та Бородянки. Одночасно, херсонські заводи не працюють з початку вторгнення, а «Планета РС Бородянка», за словами Романова, займає до 4% ринку центрального регіону України. В останній компанії дружині голови НБУ Людмилі Пишній належить частка у 25%. Тож потенційно вона також є співінвестором американського проєкту на мільйони доларів.
З США родину Пишного пов’язує ще один факт: його старша дочка Світлана проживає там тривалий час. З 2021 року до травня 2024 року Світлана Пишна була співзасновницею фірми BARVI LLC з реєстрацією в одному з найбагатших районів Каліфорнії – Беверлі-Гіллз.
За даними місцевих сайтів нерухомості, будинок, де нібито розташована компанія Пишної, продавався за ціну 3,3 млн доларів.
Пікантна деталь – на сторінці Світлани Пишної в Instagram є чимало фотографій саме з цього будинку. Якщо порівняти світлини з сайтів нерухомості та її особисті – видно, що на них однакові двері та вікна. Більшість з цих фото зроблені якраз в період з 2021 по 2024 роки, коли існувала фірма Пишної. Ймовірно, що дівчина проживала чи може й продовжує жити у цьому будинку в місцевості, яку обирають для себе найбагатші люди світу.
Бізнес-партнеркою дочки Пишного в американській фірмі була не менш відома особа – модель Олександра Супруненко.
Вона дочка колишнього депутата Верховної Ради Олександра Супруненка. Його брат В’ячеслав був одружений на дочці ексмера Києва Леоніда Черновецького – Христині. В часи «космічного» міського голови брати Супруненки стали власниками величезної кількості нерухомості у центрі Києва. У 2012 році В’ячеслава Супруненка було оголошено в міжнародний розшук.
Родини Пишного та Супруненка товаришують давно. Ще у 2016 році молодші доньки обох – Лія та Дарія брали участь у конкурсах краси.
Зараз Дарія Пишна проживає у Лондоні та займається мистецтвом. Свої виставки вона привозить в тому числі й в Україну.
У квітні 2025 року старша донька Пишного Світлана, яка проживає у США, стала повноправною власницею маєтку площею майже 900 квадратних метрів на дамбі Київського моря. Цей будинок в останній декларації голови НБУ зазначений як незавершений об’єкт будівництва. Але судячи з даних реєстру майнових прав його вже добудували.
Маєток розташований у селі Лебедівка Вишгородського району у котеджному містечку Riviera village.
З 2019 року Світлана Пишна входить в число засновників ПП «Джой форест», яке керує містечком Riviera village. До цього однією зі співзасновниць була дружина голови НБУ Людмила Пишна.
Серед інших цікавих особистостей в цьому ПП є, наприклад колишній депутат від Партії регіонів та «Опозиційного блоку», адвокат найбагатшої людини України Ріната Ахметова – Юрій Воропаєв. Ще одним співзасновником «Джой форест» є Володимир Лімаков, який через ланцюг інших фірм пов’язаний з депутатом Юрієм Бойком, колишнім головою «Нафтогазу» Євгеном Бакуліним та з інвестиційним менеджером, власником «Dragon Capital» Томашем Фіалою.
Напочатку 2024 року на українському кордоні був затриманий відомий український бізнесмен Ігор Мазепа. Слідство вважає його організатором схеми заволодіння землями, на яких розташовані гідротехнічні споруди критичної інфраструктури – Київської ГЕС. Мова йде про котеджне містечко Good life. По цій же справі проходить і забудова Riviera village, де побудував маєток голова НБУ Андрій Пишний.
В останній декларації Пишний вказав ще одну компанію, в якій його дружина є співвласницею – ТОВ «Фіднова». Станом на березень 2025 року розмір внеску Людмили Пишної в статутний капітал цієї фірми становить 14,3 млн гривень. Вона долучилась до товариства у травні 2025 року. ТОВ відноситься до сфери впливу інвестиційного менеджера Ігоря Ліски.
Ліски – родом з Луганщини. Свого часу був тісно пов’язаний з Арсенієм Яценюком та очолював луганське відділення партії «Фронт змін». Відомо, що Андрій Пишний є добрим товаришем Яценюка, вони разом навчались у Чернівецькому університеті. У 2010 Пишний очолював комітет партійного контролю «Фронту змін». А у 2012-му, коли проєкт Яценюка об’єднався з Батьківщиною, то Пишний став депутатом від цієї політсили.
Водночас кар’єрі бізнес-партнера дружини Пишного Ігоря Ліски були епізоди, коли його підозрювали у співпраці з Рінатом Ахметовим. Тим самим, чий адвокат Юрій Воропаєв зараз є фактичним сусідом голови НБУ в котеджному містечку Riviera village.
На додачу до політично-бізнесового вінегрету, в якому замішана родина Андрія Пишного, варто згадати благодійну ініціативу, про яку також чомусь ні слова у декларації голови НБУ – громадську організацію «Відчуй». З 2016 року її співзасновниками є керівник Нацбанку Пишний, засновниця фонду «Таблеточки» Ольга Кудіненко та нинішній голова Офісу Президента Андрій Єрмак. У пресі навіть писали, що Пишний та Єрмак можуть бути кумами. Голова НБУ це спростовує.
У підсумку маємо цікаву картину: старша дочка Андрія Пишного проживає у Беверлі-Гіллз та вела бізнес із донькою колишнього депутата, брата якого оголошували у міжнародний розшук. При цьому вона ж нещодавно стала власницею шикарного маєтку під Києвом, який звели у котеджному містечку із «сумнівними» сусідами та з порушенням дозвільних документів. Водночас дружина Пишного веде активний бізнес, ниточки від якого з одного боку ведуть у США і до зведення оборонних конструкцій з матеріалів за завищеними цінами, а з іншого до Ріната Ахметова. Додаємо сюди благодійний фонд з однією з найбільш впливових нині осіб в Україні – головою Офісу Президента. І виходить якесь безумне комбо абсолютно протилежних по суті політичних зв’язків. Але ж Україна – країна можливостей. Тут при правильних знайомствах і Беверлі-Гіллз пробачать і на розбіжності у декларації очі закриють.
У той час, як мільйони українців волонтерять, воюють, працюють на зношення й віддають останнє на ЗСУ, одеське подружжя Хударів спокійно крутило свої схеми, виводячи з країни мільйони. Вони не просто крали. Вони будували багаторівневу фінансову піраміду з фальшивими фірмами, липовими договорами та цинічним “дахом” у вигляді державної податкової служби. Замість кайданок — їм відкривали двері. Замість вироків — нові можливості. Класика по-українськи, тільки з подвійним дном і російським слідом.
Анна Худар — не чергова шахрайка з Instagram. Це людина, яка роками створювала десятки фірм-одноденок, обіцяла вкладникам золоті гори, кидала людей на квартири й кредити, а потім — просто зникала. Вона грала на людських надіях і довірі, прикривалась благодійними фондами і гучними словами. Але головний козир — це її чоловік. Станіслав Худар. Один із ключових людей у фіскальній системі країни. Людина, яка за документами мала боротися з шахрайством. А на ділі — прикривала його на повну.
Станіслав Худар — це не просто «чоловік аферистки». Це спеціаліст з виявлення фіктивних операцій, який чудово знає, як робити так, щоб фіктивним нічого не здалося. Його завдання було одне: щоб ніхто не чіпав фірми дружини. Щоб у системі податкових ризиків усе було “чисто”, щоб накладні не блокувались, щоб перевірки проходили повз. Усе працювало, як годинник. А податкова, замість того щоб це зупинити, мовчки схилила голову. Бо це ж «людина в темі».
Але найгірше не це. Є підозри, що частина їхнього «бізнесу» напряму перетиналась із Росією. Танкер з російською нафтою? Будь ласка. Громадяни РФ у директорських кріслах? Без проблем. Фірми з донбаською реєстрацією? Та скільки завгодно. Трейдери з РФ і Білорусі в українській компанії під час війни — це не сценарій фільму, це реальні факти. Люди, які обікрали українців, імовірно, ще й годували економіку країни-агресора. Поки хтось втрачав усе, ці “ділки” заробляли на крові.
Це не виняток. Це — система. Хударі просто яскравий приклад того, як виглядає зрощення чиновника і шахрайки в одному шлюбі. У таких парах один рулить з кабінету, інша — «вирішує» з клієнтами. Під прикриттям. З гарантіями. І головне — безкарно. Бо система не тільки не бореться з такими. Вона їм допомагає. Хтось покриває згори, хтось прикриває знизу. І всі в темі. Поки люди бігають із петиціями й доносять на фронт генератори, ці паразити тупо виводять гроші з країни — і не ховаються.
Анна та Станіслав Худар — це не просто аферисти. Це символ повної моральної деградації системи. Це той самий тил, який гниє зсередини. Якщо їх не зупинити — таких “сімейних бізнесів” стане ще більше. І тоді вже неважливо, хто на передовій, якщо в Києві, Одесі й Миколаєві сидять такі, як Худар, і спокійно крадуть у цілої країни.
Це не художній сюжет — це реальна історія подружжя Анни та Станіслава Хударів, які роками будували в Україні шахрайські схеми, використовуючи службове становище, підставні компанії, емоційний шантаж і абсолютну недоторканність у зв’язку з доступом до податкової інфраструктури.
Центральні фігури — Анна Худар, організаторка фінансових афер в Одесі, та її чоловік Станіслав Миколайович Худар, посадовець ДПС.
«Коли чоловік в податковій, а дружина в піраміді — гроші течуть рікою»
Їхня історія — це живий доказ того, що фінансові піраміди в Україні не просто існують. Вони живляться з бюджету, захищаються зсередини державної системи і навіть претендують на «інвестиційні проєкти».
Схема: як працює їхній спрут. Анна Худар створює десятки фірм-оболонок (ТОВ «Стейлед», «Stellar Lim», «Пальне Південь», «Голден Імпорт ЮА» тощо), які імітують торгівлю пальним, олією, будматеріалами. Вона залучає інвесторів, обіцяє 8 -12% щомісячного прибутку, демонструє договори з печатками, перші «виплати». Коли грошей бракує — перекази йдуть із нових вкладників, імітуючи прибуток. Піраміда працює. Одночасно, всі компанії чудом проходять повз перевірки ДПС. Податкові накладні не блокуються. Аудити не проводяться. Ніхто не бачить десятків мільйонів «лівої» готівки. Чому? Бо за схемою завжди стоїть Станіслав Худар. Саме він гарантує життєдіяльність оборудок, покриваючи їх фіктивність.
«В Одесі усі знали, що якщо компанія Хударів — ніхто її не зачепить. Податкова давала їм зелене світло. Навіть при очевидних порушеннях», — розповідає співрозмовник з колишньої ДФС Одеської області.
За наявними даними загальна сума афер за участю Анни та Станіслава Хударів на сьогоднішній час сягнула далеко за 250 мільйонів гривень! Люди продавали квартири, брали кредити, вкладали гроші під виглядом «партнерства», але фірми зникали. Реєстрації переносилися в інші області. Контакти обривалися. На сьогодні десятки фіктивних компаній вже ліквідовано або переведено на підставних осіб.
Але ні Анна, ні Станіслав не притягнуті до відповідальності. Але з метою уникнення можливих незручностей все рухоме та нерухоме майно Анна Худар перевела на своїх родичів (сестра та батьки Анни Худар) та чоловіка.
Паралельно, інша історія сколихнула країну — шахрайство у сфері благодійності, пов’язане з Назарієм Гусаковим. Він збирав гроші на лікування дітей зі СМА — але більшість коштів ніколи не дійшли до родин.
Спільне між Гусаковим і Хударями одне: вони скористались довірою людей, використали офіційний фасад (ФОП, благодійність, договори, фонди) і залишились безкарними.
Але в історії Анни Худар, яка також є засновницею кількох благодійних громадських організацій (зокрема, з 2016 по грудень 2021 була засновницею ВБФ “Янгол поруч”), набагато глибша загроза: її прикривав апарат ДПС України, через реальний доступ її чоловіка до всіх «внутрішніх можливостей».
Станіслав Миколайович Худар — фіскальний архітектор афери, до недавнього заступник начальника головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополь; до 2024 р. — керівник аналітичного управління ДПС, фахівець з виявлення фіктивних операцій, координатор антикризових податкових проєктів. Має зв’язки з впливовими посадовими особами в Одесі, Миколаєві та Києві, які сприяють впровадженню оборудок Хударів та мають за це певну винагороду. Роль Станіслава Хударя у схемі:
• Забезпечення невтручання в діяльність фірм дружини;
• Вивід з-під ризикованих контрагентів;
• Сприяння швидкому переоформленню юридичних осіб у межах пільгових КВЕДів.
«Це надійний податковий дах. Саме тому Анна працювала і працює спокійно. Її фірми проходили як “білі”, бо система їй дозволяла. А дозволяла тому, що її чоловік — частина системи», — стверджує аналітик.
Особливо цікаво, що Станіслав Худар давно відомий персонаж з так званої «мафії податківців», працював ще під час головування Сергія Верланова, що у 2019 році переробив під себе кримінальні схеми міністра Клименка часів Януковича.
Отже, небезпека для держави системна. Цей випадок не ізольований. Подібні «пари» — це мережа», де чиновник надає інструменти, а партнер — заробляє. І навпаки.
Фінансові піраміди, конвертаційні центри, фіктивне ПДВ, махінації з розмитненням та тендерами — все це працює лише тому, що в кожному кейсі є свій Станіслав Худар.
Афера Хударів — це не виняток. Це система, в якій податкові службовці не борються з шахрайством, а очолюють його. В якій державна інституція служить не закону, а особистому збагаченню.
Історії, як ця, — лише верхівка айсберга. Але викриття і тиск суспільства можуть зробити те, чого не зробила система: покласти край «інвесторам під прикриттям» у чиновницьких кабінетах.
Історія Анни та Станіслава Хударів набуває особливо тривожного відтінку через їхні ймовірні зв’язки з Росією. Ці зв’язки, виявлені у відкритих джерелах, вказують на можливу співпрацю їхніх компаній із російськими інтересами, що становить серйозну загрозу в умовах війни. Розглянемо детальніше: співпраця ТОВ «Трейдлім» із турецькою компанією та російською нафтою. За даними розслідувань, у 2023 році ТОВ «Трейдлім», власницею якого була Анна Худар, співпрацювало з турецькою компанією ScotFlensburg S.A. Ця компанія надала танкер для перевезення нафти Чорним морем із Новосибірського порту в Росії до турецького порту Martas у травні 2023 року. Цей факт викликає занепокоєння, адже перевезення російської нафти в обхід санкцій може свідчити про причетність до фінансування економіки країни-агресора. Поки немає прямих доказів, що Хударі отримували прибуток від цієї операції, сам факт співпраці з компанією, яка працює з російськими портами, ставить під сумнів їхню діяльність і потребує ретельного розслідування.
Ще одним тривожним елементом є роль Ніки Хуцішвілі, громадянина Грузії та Росії, зареєстрованого в окупованому Донецьку. Хуцішвілі, за даними джерел, є директором 44 українських юридичних осіб, частина з яких входить до групи компаній StellarStar, пов’язаної з Анною Худар. Його російське громадянство (паспорт РФ: 017IB13331, ІПН РФ: 930300436850) та зв’язки з окупованими територіями вказують на можливу координацію діяльності з російськими інтересами. Група StellarStar, до якої входять компанії, що імітують торгівлю пальним, олією та будматеріалами, використовується для створення фінансових пірамід, що лише поглиблює підозри щодо їхньої діяльності.
Згідно з інформацією, станом на серпень 2024 року в компанії AQSGroup, яка також пов’язана з мережею Хударів, працюють 7 російських та 2 білоруських трейдери. Це може свідчити про те, що бізнес-структури, контрольовані Хударями, залучають осіб із країн, які підтримують або не засуджують агресію Росії проти України. Така співпраця суперечить національним інтересам України, особливо в умовах війни, і може бути частиною ширшої схеми обходу санкцій або відмивання коштів.
За даними YouControl, станом на 2024 рік близько 40 тисяч українських компаній мають прямі чи опосередковані зв’язки з Росією, що підтверджує системний характер проблеми.
У випадку Хударів ці зв’язки виглядають не просто як бізнес-контакти, а як частина складної схеми, яка могла використовуватись для фінансування ворожої економіки. Платформа VKURSI також вказує на те, що компанії з російськими бенефіціарами в Україні отримали значні кошти від громадян, що лише підкреслює масштаб проблеми (зокрема, ТОВ «ТОР ОІЛ», на яку Худар Анна відправляла грошові кошти з компанії ФГ «Шмель» протягом 2024 року, також зареєстрована на загадкового громадянина рф Хуцішвілі).
Невже і тут потрібне втручання Президента, щоб правоохоронці почали діяти?!
Об этом во вторник, 24 сентября, сообщили «Українські Новини» со ссылкой на источник в налоговой. По данным журналистов, обыски проводятся в рамках расследования по незаконной конвертации денежных средств.
Правоохранители подозревают, что заместитель директора департамента по борьбе с отмыванием средств, начальник отдела аналитической работы и ведения баз данных ГФС Станислав Худар совместно с сотрудниками ГУ ГФС в Николаевской области, сотрудниками Николаевской таможни ГФС и другими причастный к организации группы предприятий по конвертации средств.
Криган подозревается в причастности к вышеуказанной преступной группировке.
В керівництві Державної фіскальної служби продовжують працювати на керівних посадах чиновники, що збагачувалися за рахунок незаконних схем
Чиновники, що покривали схему уникнення від оподаткування ряду компаній, а також відшкодуванню фіктивного ПДВ. Чиновники ДФС використовували своє службове становище для особистого збагачення.
1.Халковський Олександр — директор департаменту запобігання та виявлення корупції ДФС;
2.Шкурат Ігор — начальник департаменту внутрішньої безпеки ДФС,
3.Шепетін Ігор заступник начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС;
4.Станіслав Худар — керівник відділу аналітичної роботи та ведення баз даних Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної фіскальної служби.
Керівники департаментів організували незаконну схему збагачення, забезпечуючи існування цієї схеми. Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальне провадження, в якому встановлено ряд компаній, що займались протиправною діяльністю направлену на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Прокурори вважають, що чиновники ДФС покривали членів злочинного угрупування яке займалося незаконною конвертацією грошей за допомогою зернових культур, що відправляються на експорт, а також створення фіктивного податкового кредиту.
Кожен з вищезгаданих чиновників ДФС відповідав за свій напрямок, забезпечуючи цим самим існування схеми. Старші партнери схеми: Халковський, Шепетін, Шкурат забезпечували протекцію на верхах та вирішення проблем з СБУ, а Худар безпосередньо контактував з виконавцями схеми. Зокрема Олександр Халковський відповідав за протидію корупції в фіскальній службі, але фактично очолив її. Раніше ЗМІ пов’язували Халковського з Власовим, саме вони завоювали довіру колишнього прем’єр-мінстра та його людини в податковій Мирослава Продана, «боротьбою» з контрабандою в зоні АТО. Як відомо, контрабанда в зоні АТО йде фурами, але її не могли помітити у фіскальній службі за часів Продана. Далі Халковський пішов по кар’єрній сходинці вгору, ставши заступником начальника Одеської митниці. Він там напряму працював з імпортерами. Саме в цей час підприємці скаржились на роботу Одеської митниці, що розмитнення контейнера займало мінімум два тижні. Журналісти писали про масштабні побори на Одеській митниці, так для прикладу розмитнення одного контейнеру могло коштувати 1500-2000 доларів, це вже враховані «інтереси» для всіх відомств: силовики, митники, прикордонники. Вже в кінці 2018 року Халковський знову пішов на підвищення, цього разу в Київ, під нього спеціально був створений департамент з питань запобігання та виявлення корупції. Але замість того, щоб боротись з корупцією, Халковський вирішив очолити корупцію.
Панорама котеджного містечка, де розташований будинок Олександра Халковського в селі Вишеньки поблизу Києва
Результатом такої діяльності в чиновника податкової Халковського з’явився елітний будинок в садовому товаристві «Острів» в селі Вишеньки поблизу Києва та земельна ділянка, із закритим в’їздом на територію та цілодобовою охороною. За оцінками експертів ринку нерухомості ціна такого будинку стартує від 200 тисяч доларів. Де міг заробити простий чиновник податкової служби такі кошти на нерухомість не відомо. Можна тільки здогадуватись, що це могли принести його схеми на державній службі.
Питання з правоохоронцями вирішувало керівництво департаменту внутрішньо безпеки ДФС. Головним завданням даного відділу потрібно виявляти посадові злочини, проте керівник департаменту Ігор Шепетін, а до цього його попередник Ігор Шкурат вирішили не викривати схему роботи їхніх колег, а взяли безпосередню участь в ній. Шкурат і Шепетін раніше працювали в СБУ, після чого перейшли на роботу в ДФС. Ігор Шкурат очолював Вінницьке управління СБУ. Проте коли головою ДФС став інший виходець з Вінниці Мирослав Продан, Шкурат теж переїжджає до Києва. Зв’язки з силовиками та керівництвом забезпечували існування конвертаційних центрів, які безпосередньо курував Станіслав Худар.
«Халковський, Шкурат, Шепетін, Худар покривали членів організованого злочинного угруповання, яке займалося незаконною конвертацією грошей за допомогою зернових культур, що відправляються на експорт, а також створення фіктивного податкового кредиту. Використовуючи службове становище, вирішували питання з розблокування податкових накладних. Зокрема Станіслав Худар давав безпосередньо вказівки членам ОЗГ з кадрових, фінансових та юридичних питань» – йдеться в рішенні суду.
З повідомлення випливає, що серед компаній, які брали участь в схемі, було ТОВ «Фермерське господарство «Нескінченний обрій». В судовому реєстрі зазначено, що компанія здійснювала прикриття незаконної діяльності пов`язаної з формування штучного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, а також експорту сільськогосподарської продукції за межі митної території України по трьохстороннім договорам з підприємствами нерезидентами, які зареєстровані на офшорних, з порушенням митного та податкового законодавства України, що призвело до неповернення валютної виручки на територію України.
Станіслав Худар в декларації за 2017 рік в розділі фінансові зобов’язання вказав, що він позичив у ФГ «Нескінченний обрій» 2 800 000 гривень. В 2018 році він знову задекларував знову ту ж саму суму, тобто за календарний рік він нічого не виплатив компанії. Це може свідчити про дуже вигідні умови позики з боку компанії, яка підозрюється в ухиленні оподаткування. Очевидний конфлікт інтересів.
Витяг з декларації Станіслава Худара за 2018 рік
Фермерське господарство «Нескінченний обрій», в липні 2019 року змінила місце реєстрації на Київ (перед цим була в Миколаївській області, потім в Одеській). Компанія в Києві зареєстрована за адресою масової реєстрації компаній.
Дані аналітичної системи Youcontrol
Фермерське господарство «НЕСКІНЧЕННИЙ ОБРІЙ» знаходиться на податковому обліку в місті Києві та створене для транзиту «фіктивного податкового кредиту».
За період 2018 – 09.2019 господарством здійснено придбання соняшника на суму 58 324 800 грн та реалізовано на суму 58 880 000, але паралельно в цьому ж періоді здійснило експорт соняшника на суму 26 513 100 грн., у зв’язку з чим можна дійти висновку, що реалізація соняшника здійснювалась лише на папері без фактичної наявності товару.
Постачальником соняшнику для господарства «Нескінченний обрій» було «Торг Експо», що здійснював транзит «схемного податкового кредиту» створеного підприємством «Трейд Брок» код єдрпоу 38895528, шляхом підміни номенклатури придбаного та реалізованого товару, а саме придбання «Транспортні засоби в асортименті» та продажу «Насіння соняшника».
У всіх підприємствах задіяних в даній схемі – відсутні працівники та матеріальні активи для ведення операційної діяльності.
Схема транзиту фіктивного податкового кредиту компанією «Нескінченний обрій»
Підприємство АГРОСНАБТРЕЙД створене для транзиту «фіктивного податкового кредиту», а саме товару «КАС, нітроамофоска» для підприємств реального сектору економіки.
За 2018 – 09.2019 року було реалізовано товару на 20 839 200 грн.
Основними постачальниками «фіктивного податкового кредиту» були:
Робітників, приміщень та складів у даних підприємств не виявлено, що говорить про фіктивну господарську діяльність.
Схема створення фіктивного податкового кредиту компанією «Агроснабтрейд»
Підприємство ФГ КАЗКОВА ДОЛИНА створене для транзиту «фіктивного податкового кредиту», а саме товару «Кукурудза, насіння соняшника» для підприємств реального сектору економіки.
За 2018 – 09.2019 року було реалізовано товару на 91 629 600 грн.
Основними постачальниками «фіктивного податкового кредиту» були:
Ні працюючих, ні приміщень та складів у даних підприємств не виявлено.
Схема для транзиту «фіктивного податкового кредиту» ФГ «Казкова долина»
Підприємство ОПТИМА ГРУП ПІВДЕНЬ створене для транзиту «фіктивного податкового кредиту», а саме товару «КАС, нітроамофоска» для підприємств реального сектору економіки.
За 2018 – 09.2019 року було реалізовано товару на 21 954 000 грн.
Основними постачальниками «фіктивного податкового кредиту» були:
Ні працюючих, ні приміщень та складів у даних підприємств не виявлено.
Схема для транзиту «фіктивного податкового кредиту» «Оптима груп південь»
Всі вищеперераховані компанії фігурують в кримінальному провадженні, в ході досудового розслідування встановлено, що вони займались протиправною діяльністю направленою на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, формування фіктивного податкового кредиту та поверненні ПДВ з бюджету. Компанії зареєстровані з місцем масової реєстрації компаній в Миколаєві, Одесі, Києві. Постійна зміна керівників компаній та власників, на балансі юридичних осіб нічого немає, працевлаштованих працівників теж немає, все це свідчить про фіктивний характер їхньої діяльності.
Внаслідок протизаконних дій ділків з фіскальної служби, бюджет щорічно не доотримував мільйони гривень. За оцінками експертів бюджет України внаслідок ухилення від оподаткування, існування «конвертаційних центрів» недоотримує 100-150 млрд. гривень щорічно. Оборот вищезазначеної схеми 1,2 млрд. гривень. Щорічний прибуток у 400 мільйонів гривень осідав в кишенях чиновників, що покривали схему .
Правоохоронні органи продовжують розслідувати кримінальне провадження проти чиновників Державної фіскальної служби, але чим це закінчиться невідомо. Незважаючи на підозру в зловживанні службовим становищем, вони продовжують займати свої посади. Хочеться вірити, що при новій владі, нам не доведеться довго чекати на тюремні вироки корупціонерам. Громадськість буде й надалі слідкувати за перебігом даної справи.
Московский метрополитен, одна из ключевых транспортных артерий столицы, как утверждается, превратился в центр масштабной коррупционной схемы, возглавляемой заместителем мэра Москвы и главой Департамента транспорта Максимом Ликсутовым. Эта система, согласно источникам, вынуждает застройщиков осуществлять значительные “скрытые платежи” для получения разрешений на строительство вблизи линий и станций метрополитена. Изначально, в феврале текущего года, М.С. Ликсутов направил поручение руководителю ГУП «Московский метрополитен» для улучшения работы по обеспечению целостности строительных конструкций инфраструктуры метрополитена и трамвайных путей при строительстве зданий и сооружений. Однако, как утверждается, именно этот документ стал инструментом для “развода” застройщиков и ресурсоснабжающих организаций.
Суть схемы заключается в создании искусственных препятствий и преднамеренном затягивании сроков рассмотрения проектной документации для тех строительных компаний, которые отказываются сотрудничать с “рекомендованными” фирмами. Эти “рекомендованные” организации, такие как АО “НТСС” (прежнее название АО “Институт им. Сигалова”), ООО “Стройгеопроект” и ООО “Руспроект”, по многочисленным свидетельствам, имеют тесные связи с окружением Максима Ликсутова и руководством ГУП “Московский метрополитен”. Застройщики, которые не заключают договоры с этими компаниями, сталкиваются с необоснованными отказами, бесконечными запросами на дополнительную документацию и задержками, которые могут составлять от 2 до 3 месяцев. В то же время, “избранные” фирмы получают “быстрые согласования” (в срок от 3 до 10 дней) технических заданий, технических отчетов и проектной документации, даже при отсутствии у них необходимого опыта, реального штата сотрудников, разрешительных документов, лицензий или материально-технической базы. Более того, выполненные “рекомендованными” организациями технические отчеты часто содержат необъективную, противоречивую, а иногда и подложную информацию, что может сказаться на безопасности эксплуатации Московского метрополитена.
Ключевыми фигурантами этой предполагаемой мафии, помимо самого Ликсутова, являются Исаев И.О. – директор по научно-технической деятельности и начальник управления по проектированию подземных сооружений Института «Мосинжпроект»; Сигалов А.С. – близкий знакомый Исаева И.О., бывший учредитель и генеральный директор АО «Институт им. Сигалова», ныне руководитель АО «НТСС» и бывший генеральный директор ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ»; Ипполитов А.Г. – близкий знакомый Исаева И.О., учредитель и генеральный директор ООО «РУСПРОЕКТ», сотрудник ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ» и АО «НТСС»; Тихонов А.В. – близкий знакомый Исаева И.О., бывший главный инженер проекта «Мосинжпроект», сотрудник ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ» и АО «НТСС», а в настоящее время заместитель начальника Центра диагностики и мониторинга Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен»; и Галимов А.Ф. – знакомый Исаева И.О., сотрудник ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ» и АО «НТСС», а в настоящее время начальник отдела по рассмотрению научно-технической документации и согласованию совместных приказов Центра диагностики и мониторинга Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен». Эти лица, предположительно, создают искусственные барьеры и вынуждают застройщиков платить огромные суммы за “сопровождение” проектов. Непосредственная взаимосвязь между этими людьми и “рекомендованными” компаниями подтверждается, в частности, их совместной работой, наличием пропусков на объекты ГУП «Московский метрополитен» и копиями нарядов на выполнение работ.
Ситуация усугубляется тем, что в 2024 году в Дирекцию инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен» были трудоустроены новые сотрудники, фактически полностью заменившие существующий штат Производственно-технического отдела Дирекции инфраструктуры. Среди них, как упоминалось, Тихонов А.В. и Галимов А.Ф., которые, не имея необходимого производственного опыта и образования на Метрополитене, были назначены на высокие должности. Именно эти сотрудники, как утверждается, целенаправленно затягивают сроки рассмотрения документации и готовят необоснованные отказы для “неугодных” организаций. Арест Дощатова Д.А., бывшего первого заместителя начальника метрополитена, обвиненного в получении взятки в особо крупном размере в октябре 2024 года, лишь подтверждает существование этой схемы. Однако, несмотря на это, другие высокопоставленные чиновники ГУП “Московский метрополитен”, такие как Довкой Е.Е. (первый заместитель начальника Дирекции инфраструктуры метрополитена) и Кузьмин А.А. (главный инженер Дирекции инфраструктуры метрополитена), также предположительно замешаны в этой системе. Их деятельность, по всей видимости, заключалась в обеспечении административного давления, контроле за отказами по «неверным» проектам и организации контрактов исключительно через «правильные» фирмы.
Эта “империя взяток”, как ее называют, не только обогащает узкий круг лиц, но и наносит серьезный ущерб строительному бизнесу Москвы, приводя к срывам сроков строительства многих городских объектов. Застройщики вынуждены либо платить “дань”, либо рисковать банкротством, сталкиваясь с непреодолимыми бюрократическими препятствиями. Расследование призывает к немедленной проверке деятельности Максима Ликсутова и его окружения, чтобы установить факты использования служебного положения в личных целях и участия в сговоре с коммерческими фирмами, создающими искусственные препятствия для граждан и организаций, обращающихся за согласованиями в ГУП «Московский метрополитен».
В феврале текущего года Заместитель Мэра Москвы в Правительстве Москвы – руководитель Департамента транспорта города Москвы М.С. Ликсутов направил в руководителю ГУП «Московский метрополитен» поручение, направленное на улучшение работы по обеспечению целостности строительных конструкций инфраструктуры метрополитена и трамвайных путей при строительстве зданий и сооружений, а также прокладке инженерных коммуникаций. Инициатором развода стал наш герой Ликсутов Максим Станиславович. Этот документ метрополитен разослал крупным застройщикам и ресурсоснабжающим организациям (Мосгаз, Мосводоканал, Россети и т.п.).
Казалось бы, с марта 2023 года, когда отличился подрядчик Донстроя, ни о каких «протыканиях» средства массовой информации не писали. Вроде все строится с соблюдением действующих нормативов.
Мы попробовали разобраться в ситуации.
С мая-июня 2024 года в составе ГУП «Московский метрополитен» действует устойчивая организованная группа лиц, которые, вероятно, создают искусственные препятствия застройщикам, проектным и обследовательским организациям при согласовании проектной документации с ГУП «Московский метрополитен», необходимой для реализации девелоперских проектов на территории города Москвы в районе расположения станций и подземных линий метрополитена.
Непосредственными участниками и руководителями данной организованной группы являются Исаев И.О., Сигалов А.С., Ипполитов А.Г., Тихонов А.В., которым, похоже, удалось пролоббировать назначение «своих людей» в подразделения Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен» (производственно-технический отдел, отдел технического надзора, центр диагностики и мониторинга и другие).
– Исаев И.О. – директор по научно технической деятельности – начальник управления по проектированию подземных сооружений и геотехническим изысканиям Института «Мосинжпроект»;
– Сигалов А.С. – близкий знакомый Исаева И.О., бывший учредитель и генеральный директор АО «Институт им. Сигалова» (организация переименована в АО «Научно техническое-сопровождение строительства» — АО «НТСС», бывший генеральный директор ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ»);
– Ипполитов А.Г. – близкий знакомый Исаева И.О., учредитель и генеральный директор ООО «РУСПРОЕКТ», сотрудник ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ», сотрудник АО «НТСС»;
– Тихонов А.В. – близкий знакомый Исаева И.О., бывший главный инженер проекта «Мосинжпроект», сотрудник ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ», сотрудник АО «НТСС», а также в настоящее время заместитель начальника Центра диагностики и мониторинга Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен»;
– Галимов А.Ф. – знакомый Исаева И.О., сотрудник ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ», сотрудник АО «НТСС», а также в настоящее время начальник отдела по рассмотрению научно-технической документации и согласованию совместных приказов Центра диагностики и мониторинга Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен».
Упомянутыми лицами (естественно ими руководил Ликсутов Максим Станиславович), видимо, была реализована схема по созданию искусственных препятствий в рассмотрении документации и как результат невозможность своевременного получения заявителями согласованных технических отчетов и документации в ГУП «Московский метрополитен» для строительства объектов жилого и нежилого назначения в технических зонах метрополитена.
Решение созданных упомянутыми лицами искусственных препятствий возможно путем заключения договоров только с «рекомендованными организациями».
Застройщики, заключившие договоры с другими самостоятельно выбранными компаниями, фактически не могут своевременно получить согласование ГУП «Московский метрополитен». И тут на сцену выходит Ликсутов Максим Станиславович с его дикой любовью к воровству.
Вышеуказанные действия стали возможны благодаря тесным взаимоотношениям и личным связям указанной организованной группы с руководящими должностными лицами ГУП «Московский метрополитен», оказывающими им всяческое содействие, а именно:
Дощатовым Д.А. (бывший первый заместитель начальника метрополитена – начальник Дирекции инфраструктуры метрополитена, в октябре 2024 года арестован решением суда по обвинению в получении взятки в особо крупном размере);
Довкой Е.Е. (в настоящее время первый заместитель начальника Дирекции инфраструктуры метрополитена);
Кузьминым А.А. (в настоящее время главный инженер Дирекции инфраструктуры метрополитена),
Конеевым Д.А. (в настоящее время заместитель начальника Службы безопасности метрополитена – начальник подразделения экономической безопасности), а также другими должностными лицами Службы безопасности метрополитена.
Из-за деятельности указанных лиц стало весьма затруднительно или даже невозможно получить в ГУП «Московский метрополитен» согласование технических отчетов и документации для строительства объектов жилого и нежилого назначения вблизи линий метрополитена без заключения договоров на внушительные суммы с «рекомендованными фирмами», некоторые из которых имеют зарубежных учредителей и оффшорные счета.
Среди «рекомендованных организаций» значатся следующие компании:
Сигалов А.С. формально вышел из числа учредителей некоторых из указанных организаций, но до сих пор совместно с Исаевым И.О. фактически осуществляют руководство всеми указанными организациями и, по сути, являются конечными бенефициарами.
В 2024 году в Дирекцию инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен» для дальнейшей реализации планов вышеуказанной организованной группы лиц были трудоустроены новые сотрудники, фактически полностью заменившие существующий штат Производственно-технического отдела Дирекции инфраструктуры. Отдельно необходимо выделить следующих вновь трудоустроенных сотрудников. Это непосредственный участник организованной группы Тихонов Антон Владимирович (сотрудник ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ» и АО «НТСС»); непосредственный участник организованной группы Галимов Айнур Финарисович (сотрудник ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ» и АО «НТСС»); а также Муллин Артем Сергеевич и другие.
Тихонов А.В., не успев и двух месяцев проработать на должности главного специалиста, был назначен заместителем начальника Производственно-технического отдела Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен», а в данный момент, не проработав и полу года, назначен на более высокую должность – заместителя начальника Центра диагностики и мониторинга Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен» с функциями по согласованию работ в технической зоне метрополитена, при том, что этот человек не имеет абсолютно никакого производственного опыта работы, в том числе, необходимого опыта работы на Метрополитене для назначения на подобные должности.
Галимов А.Ф. , не имеющий производственного опыта и необходимого образования был назначен на должность начальника отдела по рассмотрению научно-технической документации и согласованию совместных приказов Центра диагностики и мониторинга Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен».
В результате Тихонов А.В. и Галимов А.Ф. на обращения сторонних (не связанных с ними) организаций стали значительно затягивать сроки рассмотрения документации, а затем и вовсе готовить отрицательные ответы и ответы с запросом дополнительной документации. При этом, после предоставления дополнительной запрошенной документации Тихонов А.В. запрашивал новую информацию, отсутствующую в ранее подготовленных им же предыдущих письмах, таким образом, специально затягивая сроки согласования и подготавливая необоснованные отказы.
Сложившаяся в настоящее время в ГУП «Московский метрополитен» ситуация по затягиванию сроков рассмотрения документации на размещение и строительство объектов в технических зонах метрополитена (сроки рассмотрения обращений значительно превышены и составляют от 2 до 3 месяцев), а также практика подготовки необоснованных отказов заявителем (отказы готовятся по формальному признаку, либо каждый раз запрашивается новая дополнительная информация), привела к недопустимым последствиям, выразившимся в срыве сроков строительства многих городских объектов.
Организации, имеющие многолетний опыт работы на объектах метрополитена в Российской Федерации, реальный штат сотрудников, положительные отзывы государственных заказчиков, реально существующую лабораторную и материально-техническую базу с Июня 2024 года стали сталкиваться с проблемами в согласовании разработанной документации, затягиванием сроков рассмотрения разработанных документов, предвзятому отношению со стороны отдельных сотрудников (Тихонов А.В., Галимов А.Ф.) и руководства Дирекции инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен» (Довка Е.Е., Кузьмин А.А.).
И только «рекомендованным» организациям в настоящее время оформляются «быстрые согласования» (срок согласования 3-10 дней!) технических заданий, технических отчетов, проектной документации даже не взирая на то, что указанные «рекомендованные» организации созданы относительно недавно (в 2022 или 2024 году), не имеют в своем штате реальных сотрудников, разрешительных документов и лицензий, а также необходимой материально-технической базы.
Выполненные «рекомендованными» организациями технические отчеты зачастую содержат необъективную, противоречивую, а где-то и подложную информацию, что в свою очередь может сказаться на безопасности эксплуатации Московского метрополитена.
В качестве обоснования можно привести несколько из многочисленных примеров «быстрых согласований» Дирекцией инфраструктуры ГУП «Московский метрополитен», выданных «рекомендованным организациям»:
Исполнитель-согласователь Тихонов А.В. :
Исполнитель-согласователь Галимов А.Ф.:
Также, в качестве подтверждения изложенных фактов, приложены фотографии пропусков на объекты ГУП «Московский метрополитен», выданных Службой безопасности метрополитена.
Как можно видеть, люди, указанные во всех приложенных пропусках, непосредственно связаны между собой и являются сотрудниками-инженерами «рекомендованной фирмы» ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ» — это Сигалов А.С., Тихонов А.В., Галимов А.Ф., Ипполитов А.Г. То есть люди Ликсутова Максима Станиславовича.
Непосредственная взаимосвязь указанных лиц, входящих в состав организованной группы, также подтверждается и приложенными копиями нарядов на выполнение работ на объектах ГУП «Московский метрополитен».
Как можно видеть, Тихонов А.В. и Ипполитов А.Г., указанные в приложенных нарядах на выполнение работ на объектах ГУП «Московский метрополитен» являются сотрудниками-геодезистами ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ» (Генеральный директор Минеев А.С.). И что также интересно сотрудником- геодезистом ООО «СТРОЙГЕОПРОЕКТ» (Генеральный директор Минеев А.С.) является некто Федин А.А. – в настоящее время генеральный директор АО «НТСС». На указанных нарядах стоят печать и подпись Минеева А.С. как генерального директора организации.
Но более интересен тот факт, что Тихонов А.В и Ипполитов А.Г., судя по оформленным и заверенным печатью нарядам на выполнение работ на объектах ГУП «Московский метрополитен», являются также и сотрудниками-геодезистами АО «НТСС» (прежнее название АО «институт им. Сигалова», ОГРН 1187746912308, Генеральный директор Федин А.А., прежний генеральный директор Сигалов А.С.).
Данные факты свидетельствуют о грубом нарушении норм федерального законодательства, нарушении прав заявителей на получение своевременной и объектной информации, предвзятом отношении к организациям, имеющим многолетний опыт работы на объектах метрополитена, предоставлении преференций в согласовании документации перечисленным «рекомендованным» организациям, лоббировании коммерческих интересов организованной группы взаимосвязанных лиц, а также о вероятном проявлении личной заинтересованности со стороны должностных лиц Дирекции инфраструктуры и Службы безопасности ГУП «Московский метрополитен».
Считаем, что сложившаяся ситуация, подтвержденная конкретными фактами, заслуживает внимания руководителей метрополитена и департамента транспорта Москвы.
Учитывая, что ГУП «Московский метрополитен» является не только транспортным предприятием, но и стратегически важным сооружением гражданской обороны, имеет смысл провести соответствующую проверку в отношении Тихонова А.В., Галимова А.Ф. Е.Е. Довки, А.А. Кузьмина, Д.А. Конеева на предмет участия в покровительстве коммерческих интересов «рекомендованных» фирм.
Вероятно, с учетом изложенной информации, установить факты использования служебного положения в личных целях, участия в сговоре с «рекомендованными» ими коммерческими фирмами и создания искусственных препятствий для граждан и организаций, обращающихся за получением согласований в ГУП «Московский метрополитен», будет не сложно.
Приватизація як фронт пограбування: як Геннадій Корбан, використовуючи підконтрольні структури, поставив Prozorro на коліна і перетворив державу на донора мафії
У травні 2025 року в електронній системі Prozorro.Продажі було офіційно зафіксовано акт організованого пограбування державного бюджету під виглядом аукціону з приватизації. Мова йшла про передачу у приватну власність майнового комплексу інституту «Дніпроцивільпроект» у центрі Дніпра — об’єкта, який має не лише проєктну та архівну вартість, але й безцінний ресурс у вигляді землі й інфраструктури. Візуально процедура виглядала формально правильно: оголошення, заявки, відкриті торги, результати. Але під оболонкою відкритості ховалась ретельно спланована змова, реалізована за шаблоном, який десятиліттями відпрацьовував Геннадій Корбан — персонаж, чия тіньова присутність у державному секторі вже давно стала паралізуючим фактором для будь-якого правового спротиву.
Аукціон був сконструйований таким чином, щоб створити враження конкуренції. Публічно змагались п’ятнадцять компаній, але справжня боротьба точилася виключно між двома. Обидві фірми — ТОВ «Українська будівельна корпорація» та ТОВ «ДВС ГРУПП» — мали однакові географічні корені, були зареєстровані за сусідніми адресами, а їхні директорські, юридичні та телефонні лінії оберталися навколо одних і тих самих осіб та офісних просторів, пов’язаних із середовищем Корбана. У ході торгів «корпорація» пропонувала ціну значно вищу за всіх — понад 100 мільйонів гривень. «ГРУПП» зупинилась на 60 мільйонах, чітко знаючи, що буде наступною. Через кілька днів перша компанія була дискваліфікована з надуманим формулюванням: начебто не відповідала умовам документації, хоча до торгів була офіційно допущена. Усе це було очікувано. Уся процедура велася до цієї фінальної точки: передача держактиву за заниженою ціною підконтрольній фірмі через навмисне створену фіктивну конкуренцію. Таким чином, держава не доотримала щонайменше 40 мільйонів гривень — і це лише пряма шкода. Наслідки — системні.
Організатором афери фактично виступив Геннадій Корбан, що вже давно формально не має українського громадянства. Але відсутність паспорта не завадила йому залишитись архітектором бюджетних потоків у Дніпрі, реальним господарем тендерної системи, господарем міста та ключовою фігурою у розподілі ресурсів. Через вплив на Prozorro, зв’язки у Фонді держмайна, та повний контроль над юридичним оформленням процедур, Корбан керував схемою так, як шахіст керує дошкою. Йому не довелося безпосередньо брати участь — за нього все зробили довірені структури, які чітко знали ролі, сценарій, терміни і фінальний результат.
Його вплив не обмежується фінансами. З боку політичної парасольки його прикриває Ігор Коломойський — союзник з часів «Привату», який попри формальну відсутність впливу в державі, через медіа, суддів, адвокатів та чиновників досі здатен контролювати ситуацію на національному рівні. На місцевому рівні Корбан спирається на Бориса Філатова — міського голову, який за роки трансформувався з умовного мера в корпоративного оператора, котрий ратифікує всі схеми на рівні виконкому, міської ради, земельних департаментів та управління комунальної власності. Для юридичного оформлення рейдерських змов — у схемі незмінно присутній Святослав Олійник, колишній голова облради. Це він забезпечує потрібні судові рішення, підготовку фіктивних рішень про оцінку майна, маніпулювання правами власності через реєстраційні дії. Всі три фігури — Коломойський, Філатов, Олійник — грають не випадкову роль. Вони — частини єдиного механізму, що дозволяє схемам Корбана існувати роками.
Сама система Prozorro, яка свого часу була створена як символ прозорості, перетворилась на досконалий інструмент легалізації шахрайства. Завдяки цифровому формату, торги стали недоступними для глибокої перевірки зв’язків між учасниками. Ніхто з аналітиків Prozorro не фіксує, що дві компанії мають спільних менеджерів. Ніхто з правоохоронців не ініціює перевірку після очевидної дискваліфікації компанії, яка подала найвигіднішу пропозицію. Фонд держмайна, замість втрутитися, лише автоматично фіксує результат: перемога тієї фірми, яка мала перемогти від самого початку.
Те, що відбулося з «Дніпроцивільпроектом» — не виняток, а стандартна формула. За тим самим шаблоном у попередні роки відбувались афери з фірмами Корбана: завищення тендерних цін на залізничну продукцію, будівництво доріг в обхід конкуренції, переоцінка вартості гуманітарної допомоги, фіктивні ремонти інфраструктури. Якщо механізм не буде зламано зараз — найближчим часом кожен стратегічний об’єкт держави буде проданий у схожий спосіб.
Це не помилка системи. Це — система, яка створена для того, щоб помилятись у потрібний бік. І поки Геннадій Корбан — людина без паспорта, без посади, з історією кримінальних кейсів — залишається на свободі і в грі, будь-які державні реформи будуть лише фасадом для нового покоління дерибанів. Україна не зможе стати правовою державою доти, доки її найнебезпечніші рейдери вільно оформлюють на себе землю, майно і право називатись «волонтерами».
Lithuania. March 2025. The Vilnius court issues a ruling that, in an ideal world, should have already ended with handcuffs on Aliaksandr Kozyrau’s wrists. But in reality, this swindler remains at large. Why? Because he’s playing the same game as every small-time fraudster with big ambitions—border hopping, shell companies, offshore accounts, fake documents, and criminal schemes. And the most dangerous part: he’s not just a thief. He’s a systemic parasite, tied to dark logistics channels, money laundering, and possibly even financing gray-area operations under the guise of exports to sanctioned countries.
Aliaksandr Kozyrau, also known as Alexander Kozyrev, is a Belarusian citizen with Lithuanian residency—not just a fake businessman, but a man who, in just a couple of years, managed to siphon half a million euros from under the nose of European jurisdiction. On top of that, he dragged the Swiss brand Blaser Café AG into this mess, a company completely unaware that their “coffee” was being shipped straight to Belarus—right under the EU’s nose, bypassing sanctions.
The scheme was simple and therefore foolproof: set up a company in Lithuania (in this case, an IT business), appoint yourself as “director,” gain access to banking operations, then quietly and discreetly funnel money—€525,000—through shell companies in Turkey, Portugal, Northern Cyprus, Belarus, and even Paraguay. Yes, Kozyrau’s grubby little hands reached even there.
All transactions took place between late 2022 and early 2023. Not a single transfer had corporate approval. Everything was fake—forged records, fabricated ledgers, falsified documents. What is this if not fraud? And under Lithuanian criminal law—it’s a crime.
When the money vanished, the company went bankrupt. Salaries went unpaid. Operations froze. Employees were left on the street. And Kozyrau? He kept pretending to be a Blaser Café supplier, posing as a partner of a company that didn’t even exist in reality. Worse—under his “supervision,” coffee (and possibly more) was being shipped to Belarus, a sanctioned country, with the help of logistics firms Horeca Logistic and Dom Kofe (Coffee House). The latter, by the way, are still operating as if nothing happened.
What’s crucial here is that these logistics operations aren’t just business—they’re sanctions evasion, falling under multiple criminal statutes in Lithuania and the EU: money laundering, facilitating exports to a sanctioned country, fraud, document forgery, tax evasion, and even potential financing of criminal structures.
The investigation hasn’t yet named these structures, but the money trail and ties to shadowy supply channels have raised serious suspicions.
Another character in this circus is one Oleg Shevelev. A friend and accomplice of Kozyrau, he appears in notarial records as a shareholder in the same companies used to move money. This Russian “businessman” is a classic gray-zone operator kept on standby. At some point, assets started being transferred to his name—too convenient to be a coincidence.
And as if that weren’t enough—the cherry on top: Kozyrau doesn’t hide his political sympathies. On his Facebook https://www.facebook.com/aliaksandr.kozyrau.9, he posts photos with flyers reading “Lukashenko is my president” and shares cheap prison-themed songs from bands like “Vorovayki” (“The Thieves”). A man stealing from the EU openly supports dictatorship and pro-Russian extremism. This isn’t just moral depravity—it’s a signal. Such figures don’t act alone, and not just for coffee. They’re agents of decay, corruption, and crime, operating through the economy.
And that’s without even considering international law. If it’s proven that Kozyrau was indeed running shipments to Belarus while bypassing sanctions, the EU legal machinery could come into play—with the Anti-Money Laundering Directive (AMLD) and sanctions regulations that carry not just prison time but full asset freezes.
The bottom line? Aliaksandr Kozyrau isn’t just a scammer. He’s a cross-border fraudster with signs of involvement in organized money laundering schemes and potential support for toxic regimes. His actions destroyed a company, deceived banks, dragged a Swiss brand into scandal, and made Europe look like a stupid, helpless donor that failed to stop the simplest of schemes.
Right now, Kozyrau is under investigation but not in custody. He’s still active on social media, still in touch with logistics partners, and, as sources claim, “ready for new projects.”
If justice doesn’t act now—his next “project” might not just be about money.
Ось вам, друзі, правда без фільтрів. Євген Черняк — це не просто “водочний магнат”, як його намалювали в ЗМІ. Це злочинець, який збудував свою імперію на крові, брехні та зраді. Його ім’я — це синонім корупції, рейдерства, фінансування тероризму та торгівлі з ворогом. Зараз ми розберемо всю цю гниль по кісточках, щоб ніхто не мав жодних ілюзій: Черняк — це не бізнесмен, а злочинець, який повинен гнити за ґратами.
Початок: як Черняк побудував свою криваву імперію
Все почалося з бренду “Хортиця”. Здавалося б, що поганого в тому, щоб виробляти горілку? Але Черняк зробив з цього інструмент для злочинності. Його компанія Global Spirits, яка володіє “Хортицею”, стала платформою для мільйонних махінацій. Євген Черняк не просто продавав горілку — він будував мережу, яка дозволяла йому грабувати Україну та підтримувати ворога.
Рейдерство та корупція: як Черняк грабував Україну
Черняк — це не просто бізнесмен, це рейдер, який використовує корупцію як інструмент для захоплення активів. Його компанія Global Spirits отримувала вигідні контракти через зв’язки з впливовими чиновниками. Але це лише верхівка айсбергу. Черняк активно використовував рейдерські методи для захоплення конкурентів. Його схеми включали підкуп, шантаж та фальсифікацію документів. Він не просто брав участь у корупції — він був її архітектором.
Фінансування тероризму: як Черняк підтримує ворога
Одним із найбільш огидних аспектів діяльності Черняка є його зв’язки з окупаційними режимами. Його заводи в Росії продовжують працювати, незважаючи на війну. Більше того, він постачає алкоголь на окуповані території, тим самим фінансуючи терористичні організації. Це не просто бізнес — це зрада. Він наживається на крові українців, підтримуючи тих, хто їх убиває.
Статті Кримінального кодексу, які порушує Черняк
Не раз замеченный в связах с ДНР, и многократно уличенных в рекламе Хортицы на территории аннексированного Крыма, пророссийский олигарх Евгений Черняк купил второй завод в стране-агрессоре России. Читати далі
З 28 лютого правоохоронці проводять слідчі дії на території чотирьох підприємств, що спеціалізуються на виробництві лікарських засобів. Про це повідомляє пресслужба Нацполіції.
“За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження, в рамках якого правоохоронці проводять обшуки у службових приміщеннях зазначених установ”, – йдеться в повідомленні.
Обшуки проводяться на території установ відомих фармацевтичних виробників, пишуть Liga.net та Forbes.
За інформацією “Економічної правди“, слідчі дії ведуться не лише в офісах компаній, а й у будинках працівників. За словами співрозмовника видання, такі дії виглядають “як спроба тиску на фармацевтичну галузь через прагнення влади знизити ціни на ліки”.
Одна з причин обшуків, вірогідно, це підвищення виробниками цін на лікарські засоби за час повномасштабного вторгнення.
Невже нарешті влада вирішила розібратися, хто ж насправді винен у піднятті цін на ліки? Компанії, які роблять гучні заяви, що вони за прозоре ціноутворення, насправді наживаються на людях у такі складні часи?
Аналіз цін показує, що вітчизняні фармацевтичні виробники значно підвищили вартість своєї продукції за три роки повномасштабного вторгнення. Зокрема, тільки ціни одного з найбільших виробників підвищились в середньому на 90%, а на деякі ліки – навіть до 120%.
Хоча цьому немає ніякого логічного пояснення – ні рівень інфляції, ні курс іноземної валюти й близько не досягнув таких позначок.
Цікаво, що поки ціни від виробників в Україні підвищуються, лише за 2024 рік фармвиробники вийшли на іноземний ринок у більше ніж 10 країнах.
Нагадаємо, що згідно рішення РНБО з 1 березня 2025 року набуває чинності постанова Кабміну №168, яка встановлює граничні націнки на ліки та забороняє виробникам через маркетингові договори надання знижок між виробниками та аптеками.
Марнотратство під час війни “зашкалює”. Кияни звернулись до мера Віталія Кличко зупинити марнотратство на сумнівні проєкти та пустити кошти на закупівлю дронів для ЗСУ. Читати далі
